Іван Драч – Дві сестри

ІВАН ДРАЧ ДВІ СЕСТРИ Дві сестри, тоненькі і сухенькі,

Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті,

Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла.

Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю сходить по степлілім літі. Дві сестри старенькі на пташарні Лускають насіння гарбузове, І дрижать їх руки незугарні,

Чорні, закоцюрблені, дубові. Кури, гуси – все життя у пір’ї. Є город маленький коло хати. Чорнобривці спіють на подвір’ї.

Є коза, щоб молоко давати. А вітри двадцятого століття Моє серце трудне підіймають.

І сидять старенькі край заміті У вогні осіннього розмаю, Вмерло їхнє “бути чи не бути”,

А повз них летять у світ дороги. Стань! Подумай! Скільки доль забутих Навіть не спиналося на ноги.

Непомічена прийшла людина. Непоміченою тихо вмерла. Стань!

Тяжка провина безневинна Крила над тобою розпростерла.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Іван Драч – Дві сестри