Іван Драч – Вивантаження граніту

ІВАН ДРАЧ ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНІТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах

Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини.

Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою.

На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем замурзані чола ми. Зцупимо, зрушимо – й знову задихано, Азартно напружимось торсами голими…

Вже викотивсь місяць із синіми горами, Великий, важкий, сивувато-опаловий. Може і цю розвантажим платформу – Місячним каменем землю завалимо… Хочеться пива.

Петляємо коліями. Стрічним дівчатам махаєм кашкетами. Струмінь з-під крана морозно поколює,

Зорі од спини летять рикошетом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)
Іван Драч – Вивантаження граніту