Іван Драч – Помирають майстри

ІВАН ДРАЧ ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Пам’яті академіка О. І. Білецького Помирають майстри.

Чітко значать віки. їх життя вперезало вогнями й димами. В груди траурних маршів дзвенять молотки, І влягаються думи золотими томами.

Люди круто жили. Люди в сонце ходили І державу науки несли на плечах, Люди гупали кайлом в оранжеві брили, Люди шквально згоріли, щоб день не зачах. Амплітуда людська – від колиски до гробу.

Та не знати народу таких амплітуд, Бо ошпарює реквієм мою душу окропом І сподівану зрілість вишукує тут. Сплять монархи труда. Зріє черга велика

До незайнятих тронів крізь думи густі. Підмайстри мого віку! Я ваші ридання покликав,

Щоб на цвинтарі чолами підрости…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Іван Драч – Помирають майстри