Драч Іван Федорович Люди, машини, бджоли

Це в Ялті було. Раннє таке тепло. Випустили бджіл на Теплого Олекси. Аж раптом вдарили сніги. Гроза гуляла, кипариси била.

І блискавка серед снігів, і грім На цвіт мигдалю і на перші бджоли. Коли одхекалась гроза, Сніги лежали, тихо танули. Дороги чорні протряхали першими, Нагріті сонцем вабили бджолу.

І, знаджені асфальтовим теплом, Летіли бджоли і сідали вмерти. Машини їх душили мимохіть – Хіба машина та бджолу убачить! Аж раптом дві бабусі між машин Все по узбіччю туляться. Одна горбата, Кривенька друга, Перша подруга І друга подруга.

Несуть

пляшки здавати У гастроном побіля порту. Пляшки в авоськах дзеленькочуть І музикою все сказати хочуть: На бджіл не наступайте, люди! Бджоли, не наступайте на людей! Курортники співають біля моря, І двом бабусям весело удвох: – Як нині сонячно і гарно! – Одна горбата, Кривенька друга, Перша подруга І друга подруга. – Ось пляшки здамо, кагору купимо, А в тебе, Танько, ще півхека є, А в мене півхлібини, та закропимось, Ось на бджолу не наступи.

Живенька ще, а ті подушені, Як гарно нині, сонце коло нас.- Старенькі, кривенькі, горбатенькі Дріботять поміж бджолами. Бджола на них теж Не наступить ніколи. А машини

нічого не бачать, І їм не пробачать бджоли. Одна горбата, Кривенька друга, Перша подруга І друга подруга.

Сміялись, реготали, були щасливі. А я, молодий, не горбатий і не кривий, Бджолу обминав, задушену і живу. Ридав, як проклятий, висміював щастя, Бо я був одночасно Машинами, Бджолами І тими двома каліками, Такими щасливими.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Драч Іван Федорович Люди, машини, бджоли