Еміль Верхарн Вітер Перекладач: Ю. Клен Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
На голих і безкраїх нивах Вітрами трубить Листопад; На довгих нивах, В дощах, у зливах,
Він б’ється крилами об стріхи хат, У сурми дме серед левад; В дощах, у зливах, Лютує дикий Листопад. У хуторських колодязях
Залізні цебра на гачках Риплять; Над цямрами в колодязях
Залізні цебра на гачках Риплять і сіють жах. Бурхливий вітер вздовж ріки
Жене березові
Нагонить страх. І мов суворою зимою Лютує вітер, Лютує дикий Листопад.
В коморі і надворі, У вікнах він мигтить, Лопоче рване клоччя,
Де виє, і сурмить. Лютує дикий Листопад! А на горбі, серед долин,
Угору – блискавками, Униз – могутніми руками Махає чорний млин; Це він повітря косить, Косить,
Повітря косить Листопад. Навколо згорблених церков, Прищулившись до їх дзвіниць,
Оселі гнуться, точать кров; І дахи вбогих кам’яниць Схилились ниць. Глузує дикий Листопад!
Хрести похмурих цвинтарів,
Лютує дикий Листопад Вітрами. Чи зустрічались ви з вітрами На роздоріжжі ста шляхів? Чи зустрічались ви з вітрами,
Коли росте в їх душах гнів? Чи чули ви, як опівночі Він з неба місяць скинуть хоче, А темні села, повні жаху,
Ревуть, голосять з переляку, Немов у бурю череда, Коли прийшла біда? На довгих нивах, В дощах, у зливах,
Вітрами трубить Листопад.