Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть

Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан.

Вже зітліли до кореня меч і щит, Наді мною гуде Дніпрельстан. Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан. Це було зо дві тисячі з гаком літ, Коли стрів мене вражий спис:

От як стала на кручі, так і стоїть, І в зіницях лукавий біс. І зове, і чарує бровою-крилом, І п’янить, мов козацький мед, Перехоплений в стані купальним зелом Ворожбитського зілля букет.

Ех, повстав я – розпалася скіфська гора, Наполохавши римських гусей! Взяв я рештки меча, золоту пектораль І сховав крадькома в музей.

Я одягся модерно в нейлон і лавсан, На побачення біг сто літ. А вона, огорнувши вітрами стан, Вже на іншій межі стоїть.

Я роззув черевики, я біг сто літ, Я побив олімпійський рекорд! Та вона вже на третій межі стоїть, – А нехай би взяв мене чорт!

Я поклав собі: вмерти і стерти слід. Хай гуде по мені Дніпрельстан… Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)
Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть