Ой високо сонце сходить… – Народна лірика

ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ,

А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ

Ой високо сонце сходить,

А низько заходить;

Ой ходить піп по вівтарю

Та листи читає:

“Чому, чому галаганців

У церкві немає?”

“Ой як же нам, наш батюшка,

До церкви ходити,

Загадують десятчики

В клуні молотити;

Що брат косить, що брат косить,

А батько молотить,

Сестра у нас одиниця,

Та й та кирпич носить!”

Пішли наші жита жати,

Сіли спочивати,

Озирнуться назад,

Аж їде Лученко,

Канчук розправляє:

“Чому, чому галаганців

По троє немає?”

“Ой як же нам, паниченьку,

По троє ходити,

Покинули малих дітей,

Нікому глядіти!”

Ой в нашої Галаганші

Жовтая спідниця

Ідуть наші жінки з жнивів,

Вже зійшла зірниця;

У нашого Галагана

Вишивана хустка

Буде в наших Озерянах

Не одна хата пустка!

У нашого Лученка

Біла кобила,

Ой побила галаганців

Лихая година!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ой високо сонце сходить… – Народна лірика