Твір-опис природи Ліс взимку

Ліс на великій віддалі здавався довгою, темною смугою. А коли в’їхали на лижах, роздивилися, то побачили його іншим. В лісі дерева стояли в снігу, наче закутані у великі білі простирадла.

В окремих дерев багато незграбних рук і корчуватих ніг. Вони хапають нас за обличчя, одежу і не пускають їхати. Ми перебороли перешкоди і виїхали на галявину.

Яка вона гарна, блискуча, біла, наче вкрита скатертиною. На ній усміхаються зірочки сизо-жовтуватими іскорками. Раптом галявина залилася срібним сяйвом. Прокинулись сніжинки. Маленькі, пухнастенькі, вони беруться за рученята й танцюють.

Захвилювались дерева, бо не можуть танцювати. Завив вітер. Ліс плакав і ридав, наче голодний звір.

Мороз лютує, щипає за носа, хапає за руки, хоче нас подолати. Та даремні його намагання. Ми, як стріли, мчимося між деревами, нам нічого не страшно!

До побачення, дерева і сніжинки!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Твір-опис природи Ліс взимку