Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.).
Ладів аж цілих штири він вживав: Бандурний, скрипошний, жалобний, косий. Та й козачка на кобзі награвав Ногами босими. Бувало, сяде босий Та й пальці струнами – бринь-бринь – перебира. Не без нечистого були його прояви.
Його обліпить роєм дітвора, А він над нею кобзою державить. А так співать, бувало, не хотів, Хіба проп’є до драної свитини Все рам’я і в корчемному гурті Голосить, братця, голосом дитини. А що вже грав,
А мідяки в коновочку його, Як той горох: тр. тр. та в бідолахи Був норов, вам скажу, як той вогонь, Хоч був бідаха: кісточки та лахи. Кого вже не возлюбить, то ні-ні, Його й пани вдягали-пригощали, Він все проп’є і знову в бур’яні Сидить, як цвяшок, і життя печалить. Гордяка був. Чи Бог, чи сатана Побив його на тижні Великоднім.
А душу співом випивав до дна, Пекельний був, тож нарекли Холодним.