Драч Іван Федорович Балада про кобзаря Хведора Холодного

Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.).

Ладів аж цілих штири він вживав: Бандурний, скрипошний, жалобний, косий. Та й козачка на кобзі награвав Ногами босими. Бувало, сяде босий Та й пальці струнами – бринь-бринь – перебира. Не без нечистого були його прояви.

Його обліпить роєм дітвора, А він над нею кобзою державить. А так співать, бувало, не хотів, Хіба проп’є до драної свитини Все рам’я і в корчемному гурті Голосить, братця, голосом дитини. А що вже грав,

то, знаєте, втинав Отак, що й не пособить сила Божа, – Про трьох братів, про Хмеля й Богуна, Про людославне наше Запорожжя. Було, як сяде, то й струна кипить, Та як зашкряба, ридма як затужить, То плачуть всі, а він і плаче, й кпить, Бо з нього був гординя пишний дуже.

А мідяки в коновочку його, Як той горох: тр. тр. та в бідолахи Був норов, вам скажу, як той вогонь, Хоч був бідаха: кісточки та лахи. Кого вже не возлюбить, то ні-ні, Його й пани вдягали-пригощали, Він все проп’є і знову в бур’яні Сидить, як цвяшок, і життя печалить. Гордяка був. Чи Бог, чи сатана Побив його на тижні Великоднім.

А душу співом випивав до дна, Пекельний був, тож нарекли Холодним.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Драч Іван Федорович Балада про кобзаря Хведора Холодного