Драч Іван Федорович Литовська Погоня від Максима Богдановича

Що мені в тих запінених конях? Чом не гасне видіння жахне?! Стародавньої Литви Погоня І батожить, і смужить мене.

Чом мене? Я ж Вітчизни не зрадив, Я ж не зрікся ні краплі Дніпра, Це ж чому і чого вона ради Мою совість в полон забира?!

Розпаношиться ніч петрівчана Чадом розпачу й димом проклять – З пекла ночі до сивого рана Груди люто з Погоні болять.

Може, все, що мене обімшило, – Лесті зашморг, достатку шлея?! Тож мечем харалужним, не шилом Бий мене, щоб отямився я.

Витни гидь мою, вижери жаром, Прокопить, прогрими, протопчи – Під

твоїм громопадним ударом Я здригаюсь і стогну вночі!

Є потреба нещадних очищень: Прагнеш бути – буття розіпни. А Погоня все ближче і ближче Десь з безодні душі, з глибини.

Сива збруя. Запінені храпи. Б’ють ломами копит вічний лід. Це б коня мені, і на коня би, І за ними, за ними б услід

Запропасти, пропасти в тих конях – Сам себе хто й коли здожене?! Стародавньої Литви Погоня І батожить, і смужить мене.

1) В старому Вільні на мурі Гострої Брами висічено герб – вояків ва стрімких конях. Герб цей місто отримало ще за часів Великого Князівства Литовського, і зветься він – Литовська Погоня.

Найуславленіший патріотичний вірш Максима Богдановича спонуканий цим гербом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Драч Іван Федорович Литовська Погоня від Максима Богдановича