Андрій Малишко – Балада про комвзводу

АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО КОМВЗВОДУ Невідомий поранений комвзводу стукав нам у броню, показував цілі. Вечір.

Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза

Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк

Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску

Піднімає камінь в руки, до танкіста грима в люки: Ти стріляй,- говорить,- прямо, там два “тигри” у ліску.- І танкіст стріляє з ходу, піт втирає із чола, І горять два “тигри” справа чадним димом, як

смола. Другий танк бере розгін, Землю колупа,

Та не бачить німця він – Вітер, ніч сліпа. Де дорогу, де ту ціль Знайдеш уночі. Виступає сива сіль

В хлопців на плечі… Двічі ранений комвзводу, без крові збіліла врода. Двічі ранений комвзводу з чорним каменем в руці Креше-стука над мотором, шепче голосом суворим:

Ти стріляй, танкісте, вміло, там же німці, як мерці.- І танкіст стріляє вліво, піт втирає із чола, І горять чуби німецькі чадним димом, як смола. І пішла бригада в даль, Всі шляхи мине. Тільки мертвих друзів жаль,

Хтось їх пом’яне, Хтось згада, не проживе, Зарида вночі.

Зрили поле бойове Наші тягачі. А поранений комвзводу, а чи сонце, чи негода,

Сниться хлопцям у поході, часто згадують бійці, Як іде він в полі бою, над рікою голубою, У броню гарячу стука чорним каменем в руці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Андрій Малишко – Балада про комвзводу