Багато років безвиїзно живучого у своєму маєтку, і бідної дворянки, Гринев виховувався в обстановці провинциально-помісного побуту, перейнятого простонародним духом. Сам герой зізнається, що “ріс недоуком”. Кращі риси Гринева, обумовлені походженням і вихованням, його безпомилкове моральне чуття яскраво проявляються в мінути випробувань і допомагають йому із честю виходити із самих важких ситуацій.
Героєві вистачає шляхетності просити прощення в кріпака – відданого дядька Савельи-Ча, він відразу ж зумів оцінити чистоту душі
Для Гринева дорівнює неприйнятна стихія “російського бунту, безглуздий і нещадного”, і формалізм, бездушна холодність офіційного, казенного-бюрократичного миру, що особливо чітко виявилася в сценах військової ради й суду.
Виявившись
Це був прямий виклик офіційним колам, порушення прийнятих норм.
В. Г. Бєлінський писав: ” Капітанська дочка ” – щось начебто “Онєгіна” у прозі. Поет зображує в ній вдачі російського суспільства в царювання Катерини. Багато картин по вірності, істині змісту й майстерності викладу – чудо досконалості”.