ВЕНГЕР МИКОЛА (XIX ст., рр. нар. і см. невід.).
Жив у Одесі. Писав українською і російською мовами. У 30-х роках кілька разів інформувала про творчість цього “загадкового письменника” (Г. Зленко) газета “Одесский вестник” (про передплату на повість “Путешествие англичанина”, про надходження до друку повісті “Микола Коваль”, про замовлення на книжку “Сочи – нения Николая Венгера в стихах и прозе.
Ч. 1″ (М., 1835), крім віршів російською мовою, остання вміщувала прозові твори: “Арифметическая задача”, “Экономика
Протягом подальших двох десятків років інформації про М. Венгера немає. Починаючи з 1853 р. до середини 60-х років вийшло близько 20 віршованих брошур – листівок М. Венгера з нагоди різних суспільних подій. Наприклад, сатирично-бурлескний твір “Совіт ворогам” (1854) містить заклик до “пранцюзів” та англійців полишити Крим і Одесу та “в груди туркам повернуть” свої кораблі.
Ця та інші брошури – листівки (“Військова пісня”, “Малороссийская пестія”, “Чумаки в Одессе”, “Одеська ярмарка”, “Червоний жупан”, “Небачене диво в
Історико-літературне значення має повість “Микола Коваль” (Миколаїв, 1832), яка вийшла за рік до появи друком у альманасі “Утренняя звезда” (1833) перших українських творів основоположника нової української прози Г. Квітки-Основ’яненка. “Малороссийская повесть нынешнего времени”, як зазначено в підзаголовку, – це відгук на події польського повстання 1830 – 1831 рр., у ході якого польська шляхта, домагаючись включення Правобережної України до складу Польщі, апелювала до українських селян, аби разом “бити москалів”. У повісті показано, як “первий в селі законник” Микола Коваль організував селян для розправи над поміщиком М’ятижинським, котрий спершу лестощами, а потім погрозами спонукував їх підтримати повстання. На думку Коваля, ця підтримка хіба на те потрібна польським панам, “щоб ми на них робили, а вони нас пообдирали”.
Попри осмислення повстання 1830 – 1831 рр. з консервативних позицій та попри процаристську спрямованість твору, він викликає інтерес показом реального перебігу історико-суспільних подій, а також тим, що написаний тогочасною українською розмовною мовою. Повість потверджує, що потреба в розвитку української прози на народній основі була зумовлена в перших десятиріччях XIX ст. вимогами самого життя.
Літ.: Погрібний А. Перша українська повісті. // Друг читача. 1967. 28 бер.; Зленко Г. Первый украинский писатель Одессы // Вечерняя Одесса.
1990. 17 июля; Бондар М. Перший жанровий зразок української художньої прози // Київ, старовина. 1999. № 3.
А. Погрібний
(2 votes, average: 4.50 out of 5)