ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ
І варіант
Вже дуже давно у нашому суспільстві немає таких понять, як “кріпак”, “панщина”. Важко собі уявити, що колись люди не належали самі собі, платили “подушне”, працювали на панському полі, а своє жито осипалося. Саме ці події І. Нечуй-Левицький відтворив у повісті “Микола Джеря”. В образі Миколи втілено ідеї усіх борців, що казали: “Досить! Не будемо працювати на панів, а самі голодувати”.
Треба було мати велику сміливість, аби зробити це. Вражає ставлення панів до кріпосних, до робітників:
Микола дуже сміливий, чесний. Він не боїться праці, але й працювати задарма не бажає. Микола поважає себе і свою працю, не дозволяє ставитись до себе, наче до худоби. Дуже жалко йому дивитись, як пропадає праця, осипається хліб.
А коли ж його жати, якщо треба іти працювати на пана? Виходить, що звичайній людині треба весь час боротись за те, щоб не вмерти, про інше, краще життя, годі й мріяти.
Мені сподобався Микола Джеря, я вважаю, що такі люди завжди були потрібні, вони були і будуть попереду тих, хто бореться з несправедливістю…