Нерідко можна почути, що українців називають надзвичайно пісенною та музичною нацією. Але навіть серед наших людей, які завжди любили музику і добре нею володіли, можна виділити окремих особистостей, які в цій нелегкій справі, що вимагає великого таланту, досягли успіху більше за інших. Одним з таких людей є Микола Лисенко.
Відомий український композитор, диригент, піаніст, педагог і навіть етнограф по праву отримав неформальне звання сонця української художньої культури, його життя і вся творча діяльність підтверджують заслуженість цього.
Микола
Микола Лисенко був переконаний в тому, що без знання всього цього фольклору людина, яка займається музикою, ніколи не створить нічого путнього. Композитор також був украй зацікавлений творчістю ще одного культурного українського діяча, який вивчав побут, звички і особливості народу, Тараса Шевченка. Лисенко написав музику до творів “Б’ють пороги” , “Радуйся, ниво неполитая” , “Іван Гус” , “Гайдамаки” і, звичайно ж, до “Кобзаря”. Саме ці роботи стали основною стимулюючої особливістю для розвитку академічного мистецтва музики в Україні, що призвело тільки лише до позитивних результатів з точки зору розвитку самобутності цієї музики. Також Микола Лисенко був автором кількох опер, включаючи опери на такі відомі твори, як “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка”, “Енеїда”, “Пан Коцький”.
Окремої згадки заслуговують таланти Миколи Лисенка як піаніста, він став автором кількох творів на фортепіано, в тому числі “Українських рапсодій”, “Української сюїти” та інших.
Микола Віталійович Лисенко називається сонцем української художньої культури з гідної причини. Цей композитор одночасно з музичною діяльністю займався етнографією, ретельно вивчав українську культуру, знайомився з тими її особливостями, про які сьогодні знають далеко не всі. Йому розум ввібрав все найкраще з української культури, що втілилося в його прекрасних творах.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)