Події Другої світової війни зруйнували життя мільйонів людей у багатьох країнах світу. У роки війни та після неї були створені сотні творів мистецтва, в яких автори уславляли народний подвиг та закликали всіх, хто може, піднятися на боротьбу з ворогом. Кіноповість О. Довженка “Україна в огні” тривалий час була заборонена. Автор показав у ній не тільки жахливу дійсність воєнних років, боротьбу народу проти фашистських окупантів, мужність та сміливість українців, а й жорстоку політику Сталіна, хибну систему виховання. Про багатьох людей
Не помогли й близькі рідні герої революції, бо не шанували їх пам’ять у селі.” О. Довженко нагадує нам, до чого призвело таке зневажання власної історії. Багато уваги автор приділяє показові поведінки фашистів у окупованих селах, і єдиний висновок, який тут можна зробити, свідчить: війна – це навіть більше, ніж трагедія. Наприклад, за те, що жінка віддає перевагу Сталіну, а не Гітлеру, німець вбиває її: “Допивши молоко, він витяг з кишені револьвер і між іншим застрілив небогу.” Але для
Вони боролися з ворогами до останньої краплини крові. “Не раз і не два гомоніли вони з ворогами в гучних кривавих бесідах. Багато ворожих кладовищ лишали вони за собою і самі полягали в великому числі, прийнявши чесно труд і страх боїв і саму смерть.” Саме героїчних сцен у кіноповісті більше, ніж інших. І тому можна зробити висновок: насамперед, автор хотів увічнити подвиг бійців, які звільнили рідну землю. Кіноповість О. Довженка “Україна в огні” можна назвати твором неоднозначним, адже автор висвітлив події воєнних років не тільки в патріотичній, героїчній площині.
Він, не приховуючи правди, розповів про зрадників та викрив хиби сталінського режиму. Проте твір усеодно лишає по собі чітке враження про справжній подвиг мільйонів наших співвітчизників, які у боях відстоювали не тільки своє, але й наше право на життя.