У добуток ” Війна й Мир” самий головний епізод, на мою думку, це епізод ради, де вирішується доля Москви – доля Росії. Дія відбувається в кращій хаті мужика Андрія Савостьянова. Там зібралася рада головнокомандуючих і вищих військових чинів.
Серед них був і Михайло Илларионович Кутузов. Він спокійно сидів, глибоко опустившись у складне крісло, і безупинно покряхтывал і розправляв комір сюртука, що, хоча й розстебнутий, всі начебто жал його шию. Бенигсен відкрив раду питанням: ” чизалишити Москву без бою священну й древню столицю
Всі особи насупилися, і в загальній тиші чулося сердите кректання й покахикування Кутузова. Всі очі дивилися на нього. Бенигсен висунув таку стратегію бою, мативированную патріотичним боргом. Захищати Москву потрібно до останньої краплі крові, переконував він всіх
А такого питання, як залишати чи Москву ні, взагалі не мабуть, і запропонував зав’язати бій із французами під Москвою. Кутузов знав, що зав’язати бій під Москвою або в Москві чистої води самогубство. І він пропонує іншу стратегію: вивести продовольство, боєприпаси, зброю й одяг з Москви й здати її.
ЧиНе приведе здача Москви до иссеканию народно патріотичного духу російської армії. Ермолов, Дохтуров і Раєвський не погоджувалися з думкою Кутузова, віддавати Москву без бою, і приєдналися до точки зору Бенигсена. Кутузов, як великий полководець, знав, що після запеклих боїв із французами обидві армії дуже виснажені. Потрібно було дати невеликий перепочинок своєї армії
А якщо французи ввійдуть у розорену Москву, то вони не зможуть поповнити припаси й відпочити. І тоді їх можна буде легко розбити в Москві. Тому що від великої французької армії залишиться лише зграя злодіїв і мародерів, які будуть намагатися існувати. Але Бенигсен говорив, що можна перевести війська в ніч із правого флангу на лівий і на інший день ударити на праве крило французів. Кутузов переконував, що Москву ми віддаємо на час, що б перегрупуватися й поповнити сили
Але не знаходив прихильників по стратегії. І він зрозумів, що якщо не почне зараз спростовувати плани інших вояків, він залишиться в меншостях. І став спростовувати план графа. Пересувати військо в близькій відстані від ворога чревате небезпеками, і військова Історія доводить це. Він привів у приклад Фридландское бій, що, як думав Михайло Илларионович, граф добре пам’ятався
Маневр був не дуже вдалий, тому що війська наші перебудовувалися в занадто близькій відстані від ворога… Пішло, що здалися всім дуже тривале, хвилинне мовчання. Дебати знову відновили, але часто наступали перерви, і відчувалося, що говорити більше не про що. Під час одного з таких перерв Кутузов важко зітхнув, як би збираючись говорити
Усе оглянулися на нього. Кутузов повільно піднявшись, підійшов до стола й сказав: “Добродії, я чув ваші думки. Не які будуть не згодні із мною.
Але владою, вручену мені моїм государем і батьківщиною, я наказую відступ”.
У цьому епізоді дуже яскраво розкривається характер Кутузова. Він приймає дуже складне рішення, зважуючи Москву й перемогу, він віддає перевагу перемозі адже це саме головне
(1 votes, average: 5.00 out of 5)