ГЕРОЇ Й АНТИГЕРОЇ В РОМАНІ-ЕПОПЕЇ Л. Н. ТОЛСТОГО ” ВІЙНА Й МИР” Весь я в моїх писаннях. Л. Толстой Лев Миколайович Толстой – художник з більшим діапазоном тим, філософських поглядів на навколишній світ і людину. Письменникові властива неспішна манера оповідання, він поступово вводить читача в коло своїх вглядов і інтересів, надовго залишаючи в “полоні” добутку.
Говорячи про автора такого монументального добутку, як “Війна й мир”, не можна не зачудуватися широті його поглядів, умінню вплести в тканину оповідання вічні проблеми,
Такий і роман “Війна й мир”. Це колосальний добуток про життя російського суспільства в період 1805-1820 років. Письменник розглядає буття через призму війни й миру, тобто відношення різних людей до війни-убивству, саме так Лев Миколайович-Пацифіст трактує війну, антиподом їй виступає мир, життя людей, їхні інтереси, погляди й мрії. Товстої
Толстой не дає їм ні найменшого шансу покращитися, з. Це поза інтересами даних персонажів, і письменник наділяє їхніми огидними характерами, учинками й помислами. Взагалі ж роман являє собою широке полотно, що розповідає про становлення особистості в певному історичному часі. На прикладі Наполеона автор показує, як дріб’язкові цілі вбивають душу самих активних і здатних людей. Товстої, міркуючи про війну, говорить про її згубність для більшості народів
Призвідників бойні, кар’єристів, він карає судом історії. Наполеонові автор відмовляє в найменшій талановитості, показуючи випадковість його первісних перемог, коли молодий і марнолюбний генерал заради своїх дріб’язкових інтересів затягує в безодню лих і страждань цілі народи. Антиподом диктаторові виступає Кутузов, що жалує солдат, що бачить безглуздість російського походу в 1805 році
Командуючий розрізняє в солдатській масі окремих людей, що страждають і вмирають заради чужих фантазій, марнолюбних помислів індивідуалістів. Але він уже буде зовсім іншим в 1812 році після відступу з Москви, що міркує про свою провину, що не зумів відстояти древню столицю. Цей мудрий старий розуміє, що падіння Москви не є втрата Росії.
Дбайливе відношення до солдата збережеться в полководці й тоді, коли почнуть російські армії громити французів. Кутузов з позиції найсильнішого радить “пошкодувати” французів – адже вони стали слабкими, ним загрожує неминуча загибель
На його тлі нелюдськість Наполеона виступає майже фантастичної. Диктатор равнодушно дивиться на безглузду загибель підлеглих, що кинулися через Німан. Із захватом гинуть улани, а Наполеон упевнене, що “присутність його на всіх кінцях миру, від Африки до степів Московии, однаково вражає й валить людей у божевільне самозабуття. Він велів подати собі кінь і поїхав у свою стоянку”.
Після цієї сцени розумієш, що Наполеон лише кар’єрист і авантюрист, волею долі що зумів підкорити собі величезні маси людей і погубивший їх. Його власне падіння було тільки питанням часу. І зовсім не дивує втеча диктатора, коли він під Березиною кинув гинути свою армію в “варварській Росії”. Алл С о ч. Р У Толстої виправдує боротьбу російського народу, “поднявшего дрюк війни”, що воює без усяких правил, тому що які можуть бути церемонії сзавоевателями.
Протиставлення Кутузова Лалолеона допомагає авторові показати щирий героїзм одна незначність помислів іншого. Кутузов плоть від плоті свого арода, а Наполеон далеке від власних солдатів, дивиться на них як на засіб для досягнення своїх корисливих цілей. Товстому вдалося показати це геніально.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)