Війна війна – світ палає – Народні балади

ВІЙНА, ВІЙНА – СВІТ ПАЛАЄ

Війна, війна – світ палає!

А на війні люд вмирає.

У неділю вранці-рано –

Всім рекрутам заказано…

Одна вдова мала сина

Та й на війну спорядила.

Син на війну вибирався

Та й з рідними прощався.

Було в його три сестриці,

Та й усі три порадниці:

Старша сестра коня веде,

Середульша – зброю несе,

А найменша виряджає

І сльозами уливає:

– Ой ти, братику наш рідний,

Прибудь до нас хоч раз в гості:

Через ліси – буйним вітром,

Через поля – дрібним дощем!

Візьми, сестро, піску жменю,

Посій його на каменю.

Як той пісок житом зійде, –

Тоді твій брат з війни прийде.-

Сестра брата послухала,

Взяла піску – посіяла…

Нема з піску того сходу –

Нема брату із походу;

Нема з піску того цвіту –

Нема брата – ні слуху…

А в неділю дуже рано

В однім селі говорено:

– Два солдати поранено.-

Ой у полі при долині,

Там лежало два воєнних,

Вони братики рідненькі.

Брат до брата промовляє:

Сльоза сльозу побиває:

– Ох братику мій єдиний,

Одна мати нас родила,

Обох разом годувала,

Та не одну

долю дала:

Тобі дала – рубаную,

Мені дала – стріляную.

З рубаної кров ізійде,

А стріляна – к серцю дійде.

Брат до брата промовляє,

Сльоза сльозу побиває:

– Ох, братику мій єдиний,

Хто нас буде доглядати,

Наші платки промивати,

Наші рани завивати?

Одізвався в полі ворон:

– Я вам буду товаришем,

Я вас буду доглядати

Живцем очі добувати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)


Війна війна – світ палає – Народні балади