краси звучить тихо”
Як висловлювався відомий японський письменник Ясунарі Кавабата – “Художній твір повинен бути пройнятий високим естетичним ідеалом. Яскравим підтвердженням цих слів може бути геніальна повість письменника “Тисяча журавлів” (“Тисячокрилий журавель”), за яку у 1952 році Кавабата отримав премію Академії мистецтв Японії.
В основу цієї повісті письменник поклав опис стародавнього національного звичаю – чайної церемонії, яку японці звели у ранг справжнього мистецтва. Для народів Сходу сенс чайної
Чайна церемонія дарує японцям відчуття радості життя. “Якщо ви вважаєте, що в повісті “Тисяча журавлів” я хотів показати красу душі і вигляду чайної церемонії, то це не так, – казав Кавабата у виступі на церемонії вручення Нобелівської премії, – скоріше навпаки, я її відкидаю, застерігаю
Щоб застерегти своїх співвітчизників від опошлення стародавнього японського обряду, який таїть в собі дух нації, письменник створює образ вульгарної, грубої, чоловікоподібної Тікако – вчительки чайної церемонії, яка зовсім не гармонує з цим ритуалом. Тікако, втративши свою жіночість, втратила і почуття прекрасного. Тому, торкаючись до предметів священної чайної церемонії, впливаючи на цій обряд своїм ханжеством і своєю брутальністю, ця жінка своїм святенницьким відношенням опоганює усю красу, яка була недоторканою протягом багатьох століть.
Бо красу, в розумінні письменника, неможливо відділяти від духовної чистоти людини і здорового глузду.
Щоб підсилити відчуття, які визиває повість, Ясунарі Кавабата використав образ витонченої красуні Юкіко, яка проводить чайну церемонію в якості учениці. В цьому образі письменник втілив своє розуміння традиційної класичної краси, простоти і тонкості: “Дівчина виконувала обряд за всіма правилами, як її вчили. Вона робила все просто і природно, без будь-якої манірності. Здавалося, чайна церемонія доставляє їй справжнє задоволення. Та й у всій її постаті, в кожній її позі була благородна простота… Її фукуса, червона, як полум’я, не здавалася претензійної, а, навпаки, підсилювала враження юної весняної свіжості.
У неї в руках немов розквітала червона квітка. Здавалося, ще секунда – і навколо дівчини закружляють тисячі крихітних білосніжних журавлів”. Таке ставлення до чайної церемонії допомогло письменнику повністю розкрити характери героїв повісті. А ось розкриттю ідеї твору допомогли не тільки яскраві образи героїв повісті, а й з майстерністю підібрані символічні образи. Предмети, які використовуються в обряді, живуть у творі своїм особистим життям, кожний з цих предметів – справжній образ-символ, який має і свою душу, і свою долю.
Для письменника дуже важливо, щоб читачі зрозуміли асоціації, які викликають ці образи. Наприклад, чашка, яку з покоління в покоління передавали предки головного героя повісті – це справжній символ культурної спадщини країни, справжніх моральних і духовних цінностей народу. А образ тисячі журавлів, якими прикрашена фуросика Юкіко, що проходить через всю повість, – це символ чистоти і щастя.
У цілому ж повість Ясунарі Кавабата “Тисяча журавлів” – це незрівнянний гімн красі, яка надає сенс кожному людському життю, яка одухотворяє людину и робить її щасливою. “Тисяча журавлів” – це й справді голос краси, який звучить тихо, але все одно він прокрадається у наші душі.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)