Відображення національної етики та естетики в повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів”

Ясунарі Кавабата – це видатний японський письменник, що відтворив осо бливості національної етики та естетики в художньому творі. Найвище оцінено повість “Тисяча журавлів”: премія японської Академії мистецтв та Нобелівська премія. Він був першим у японській літературі лауреатом Нобелівської премії, яка була присуджена йому 1968 року за “письменницьку майстерність, що з надзви чайною яскравістю виражає суть японського способу мислення”.

Повість “Тисяча журавлів” – це ліричний твір, тлом якого є традиційна для Японії

чайна церемонія – “тядо”. Чайна церемонія для японців – це й високе мистецтво, і засіб досягнення гармонії зі світом, і ще багато чого такого, про що не завжди можуть судити європейці. Принаймні письменник використовує есте тичну причетність до чайної церемонії для психологічної характеристики геро їв.

Суть чайної церемонії полягає в тому, щоб дати людині можливість подумати над життям, зректися суєти, очистити душу від буденних клопотів. Чайна цере монія покликана служити досягненню гармонійності людини з природою, з ін­шими людьми. Та чи з таким настроєм, чи в такому стані перебуває вчителька чайної

церемонії Тікако? Головний герой твору – юнак на ім’я Кікудзі – неви­падково з великим небажанням іде до храму Єнгакудзі в Камакура. Перше, що він згадує про Тікако, яка його запросила на чайну церемонію, – цс потворна темно-фіолетова пляма, яку він колись, ще в дитинстві, побачив на її грудях.

Та коли Кікудзі розповідає про обставини свого знайомства з цією жінкою, що була коханкою його батька та здавалася доброю подругою його матері, читач здогаду­ється: ця пляма не тільки на її тілі, але й на душі, й на совісті Тікако. Замість до­бра, чистоти, самозречення в душі цієї жінки клубочаться підступні думки й пла­ни. Вона не просто бездуховна, вона намагається прищепити свої погляди іншим, руйнує чуже життя, брутально втручаючись у стосунки інших героїв, присвоївши собі право керувати ними. Так Тікако ламає життя батьків Кікудзі, отруює житгя пані Оота та її дочки Фуміко.

Здається, все, до чого вона торкається, забрудню­ється, набуває темних плям, як та, що прикрашає її груди. Чи може така людина бути вчителькою чайної церемонії? Певно, що ні.

Саме вивищеність чайної цере­монії, її дух висвітлює всі вади людських характерів і хибність вчинків.

Кавабата подає власну думку щодо рис жіночих характерів, зображених у ро­мані. Якщо Тікако позбавлена жіночності й здатності кохати, то Оота наділена цим сповна. Чому ж так закінчується життя цієї жінки – Оота наклала на себе руки?

Тут слід згадати про те, що це твір японського автора про особливості національної етики. Отож з огляду на це згадаємо, що найгірше за етикою япон­ця? Цс втрата честі.

Оота каралася своїм почуттям до Кікудзі й соромом перед до­чкою. Тож її вчинок набуває певної логіки. Повість розповідає про складні відно­сини людей та їхній спосіб життя й мислення. Описуючи чайну церемонію, автор знайомить читача з основними принципами естетики Японії: макото, моно-но – аваре, йодзьо. І разом із тим милуєшся дивною природою й проникаєшся розу­мінням скороминучості краси. Може, тому світ речей, людей і природи постає у невидимому зв’язку.

Чайний посуд показано не зовсім як річ, адже в того своя історія і, здається, своя душа. Цей посуд передавався з покоління в покоління. Він мав сезонне застосування, були глечики й чашки відомих майстрів, що при­значатися окремо для чоловіків і жінок.

Кожна особливість багато про що гово­рила героям твору. Це було в їхньому світогляді, як і традиційні образи сприй­няття світу. Так сприймається білосніжний журавель та фуросіки ніжної і чистої Юкіко – яскрава художня деталь, що свідчить про “возвеличування національної традиції”. Журавель у японській символіці уособлює надію, благополуччя.

Не ви­падково саме з нею на початку повісті зустрічається Кікудзі, й дівчина з рожевим фуросіки у білих журавлях стає символом чистоти і щастя, мірилом справжності, істинності всього, що відбувається з героєм.

Кавабата підкреслював, що його метою було не стільки описати чайну церс монію, як застерегти проти її сучасної вульгаризації, спотворення. Може, тому нарівні з описом стосунків героїв автор зображує японську кераміку – чайне на чиння, що ніби живе своїм окремим життям. Тим чашкам і глечикам по кілька сотень років, і це ніби підкреслює скороминущість людського життя, по-новому дозволяючи подивитися на його цінність.

Зі сторінок повісті крізь щоденні події життя людей проглядає вічність. І це викликає повагу й бажання цінувати кожну хвилину життя. Такими є уроки японської етики та естетики, подані через образи повісті “Тисяча журавлів”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Відображення національної етики та естетики в повісті Ясунарі Кавабати “Тисяча журавлів”