Відомий японський письменник Кавабата Ясунарі завжди мріяв про “людину, народжену красою”. Він вважав, що той, хто прилучається до краси, сприймає світ як свій дім, а людей – як друзів. Краса облагороджує людину. Той, хто осягнув красу природи, осягає красу людських почуттів.
Так само, як і Достоевський, він вірив, що краса врятує світ. Це і є концепція автора, по – своєму відбита в кожному з його романів.
У Кавабати був свій шлях розуміння краси: пам’ятайте про красу, що поруч із вами, у вас самих, не забувайте про співчуття, не
У “Тисячокрилому журавлі” письменник зображує два тини краси: чуттєву, земну, яку уособлює пані Оото, і вишукану, напівпримарну, – Юкіко. Холодний і в той же час сповнений внутрішнього жару блиск стародавньої фарфорової чашки нагадував Кікудзі тіло пані Оото. і не було в цьому нагадуванні анітрохи сорому, тому що прекрасне не може бути порочним. А пані Оото була досконалим створінням природи.
Жінка у творах Кавабати – це берегиня і творець прекрасного.
В
Для японців сутність чайного обряду полягає в духовному катарсисі, який, на їхню думку, відбувається під час цієї церемонії.
Це таїнство пошуку в духовному світі людини прекрасного, божественного, того, що дає їй відчуття гармонії з навколишнім світом, спокою, радості. Хто ж здійснює чайну церемонію? Чи справді люди, які це роблять, чесні й чисті душею? На жаль, не завжди… Як одна з героїнь роману – Тікако.
Вульгарна й груба тітка торкається священних предметів чайного обряду. Своїм духовним убозтвом, грубістю вона плюндрує їхню красу, збережену впродовж віків.
Мужеподібна Тікако втратила жіночність, а з нею – відчуття прекрасного. Її внутрішня потворність посилюється зовнішньою художньою деталлю: на грудях у неї – родима пляма, вкрита волоссям. Брак смаку, тонкого відчуття прекрасного у Тікако дисгармонує з традиціями стародавнього обряду. Чи не тому Кікудзі купує у неї чашку, котру передавали з покоління в покоління чотири століття його предки.
Краса завжди мислиться митцем у поєднанні з духовною чистотою, цнотливістю людини.
Кавабата Ясунарі збентежений тим, що відбувається в суспільстві. Письменникові боляче від того, що найщиріші людські почуття можна зганьбити. Саме так сталося, наприклад, з коханням Кікудзі та пані Оото, яке закінчилося трагічно через грубе, цинічне втручання вчительки чайної церемонії. Але все-таки письменник вірить, що людство нарешті знайде духовні орієнтири. Недаремно він змальовує образ журавлів на фуросіці Юкіко.
А журавель у японців символізує щастя і чистоту.
Отже, у своєму романі Кавабата показав приховану красу світу, у якій живе людина. Вона не завжди її помічає. Але письменник наче нагадував людям: у красі – істина.
Краса робить людей чистішими, ближчими одне до одного, і це завжди треба пам’ятати.