Федір Достоєвський 1812 – 1881
Відкрита книга
РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”
“Тут книжні мрії, тут теоретично подразнене серце…”
Завдяки могутньому хисту філософа й геніальній художній інтуїції Достоєвському вдалося надзвичайно глибоко й переконливо розкрити процес краху анархо-індивідуалістичної теорії Раскольникова, показати поразку особистості, яка поставила себе в ситуацію “над суспільством”, над його мораллю. Скоївши подвійний злочин (вбивство лихварки та її сестри – такої самої “приниженої та ображеної”,
Місто – персоніфікований учасник історії Раскольникова – виступає мало не винуватцем, причиною драми, джерелом антигуманних ідей, що принижують людину, та “похмурих, різких і дивних впливів” на її характер, психіку.
Насильство героя над “створінням тремтячим”, зневажання непохитних моральних принципів обернулося насильством над власною душею. “Що ви, що ви над собою зробили!.. Немає, немає за тебе нещаснішого тепер у цілому світі”, – говорить Соня. В її очах учинок Раскольникова є рівносильним боговідступництву: “Ви од Бога відреклися, і Бог вас покарав, дияволові віддав” .
“Наполеонівська” людина “не відбулася”. Психологічний “експеримент” завершився поразкою. Зазнає краху і теорія Раскольникова, адже спрямована проти самих основ життя. У суперечність з “живим життям” вступила “арифметика”, “розумна логіка” теорії, яка скинула з рахунку “людське, надто людське”, не беручи до уваги “натуру”, живий характер, свободу особистості. За словами слідчого Порфирія Петровича, “тут справа фантастична, темна, справа сучасна, нашого часу випадок, коли помутилося серце людське…
Тут книжні мрії, тут теоретично подразнене серце…” Достоєвський показав, що дисгармонійний внутрішній світ Раскольникова, “розкол” в його душі й переконаннях (на цьому наголошує прізвище героя), з одного боку, і катастрофічна дійсність – з іншого, спричинилися до суперечливості й конфліктності його теорії. Прагнучи привести людство й окрему людину до щастя, Раскольников запропонував шлях до “світлого майбутнього” через нещастя, через насильство і тим самим відокремив себе від світу, перейшов на позицію відступника (друге символічне значення прізвища героя пов’язане з розкольництвом), прирік себе на трагедію самотності.
Історія Раскольникова показала згубність і для самої особистості, і для суспільства індивідуалістичної ідеї, основою якої є зневага до моралі, егоцентризм, проповідь “уседозволеності”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)