Фредерік Стендаль 1783 – 1842
Відкрита книга
РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ”
“Червоне і чорне” як соціально-психологічний роман
Головною підставою для такого визначення жанрової специфіки твору є те, що в ньому означені соціальні процеси й колізії переломлюються крізь призму свідомості й реакцій центрального героя, його внутрішньої боротьби і, зрештою, його драматичної долі. Цей герой, простолюдин “із вражаюче своєрідним обличчям”, належить до енергійної і честолюбної молоді із соціальних низів, яку режим Реставрації
У романі докладно розповідається, як Жульєн, “одягнувши мундир, відповідний часові” й натягнувши машкару святенника, вправляється в цій “науці”.
Вважаючи
1 Апологія – захист, вихваляння, звеличення; тут: захист з відтінком вихваляння.
Отже, негідні вчинки Жульєна зумовлюються життєвою необхідністю, створеною правлячим режимом. Звідси в героя не лише обожнювання Наполеона, а й відчуття того, що він запізнився з народженням і потрапив у чужу й ворожу йому епоху.
Він і справді виходець з іншої епохи, тієї епохи, що підняла до активного історичного життя весь третій стан, пробудила в ньому енергію і прагнення до самовивищення особистості, зробила доступними для молодих простолюдинів освіту й культуру. Уявлення Жульєна про свої можливості й належне йому місце в суспільстві походять з цієї епохи, нею ж було сформоване і непомірне честолюбство – рушій його прагнень і дій, а також “романтизм”, про який ітиметься згодом. Словом, за конфліктом Жульєна Сореля зі своїм часом і суспільством стоїть масштабний конфлікт історичних епох, який постійно цікавив Стендаля. І не випадково одне з найпоширеніших “розшифрувань” назви роману засновується на порівнянні й конфлікті епох: червоне – символічний колір доби революції та наполеонівських війн, чорне – уніформа священика, в яку обрядився Жульєн Сорель, – символ епохи Реставрації та Священного союзу.