Бережи честь змолоду. Російське прислів’я Не зрячи говорять, що по добутках А. С. Пушкіна можна вивчати психологію людської душі. Чудовий поет і письменник створив целую галерею образів, кожний з яких зі своїм характером, темпераментом, навіть мовленням.
Часто Пушкін поміщає своїх героїв у складні ситуації, коли виникає необхідність боротися, Захищаючи честь і достоїнство. Залежно від того, як вони поведуться, чи виявлять хоробрість, рішучість або боягузтво, непевність, залежить не тільки подальший хід сюжету, але й наше до них відношення
У
Здається, що ні крута вдача, ні злу мову не можуть зіпсувати імідж цього “теперішнього чоловіка”.
Не будучи військовим, Сильвио викликав незмінну повагу в офіцерів розквартированого в місті полку, для яких він тримав відкритий стіл. І все-таки дивне поводження
Зрештою, у пориві ревнощів він говорить графу якусь брутальність, за що й одержує ляпас і викликає супротивника на дуель. Як відрізнялися вони друг від друга під час двобою? Зовсім спокійний, що зберігає самовладання й почуття власного достоїнства граф і злісний, нервовий, що зробило досить підле речення Сильвио.
Розлютований байдужим спокоєм супротивника, він не став стріляти, залишивши за собою право пострілу до того моменту, коли життя буде графові дорога більше, ніж зараз. Так трохи лет. чекав Сильвио своєї години, поки не [одержав звістку, що граф жениться на молодій і прекрасній дівчині. І Сильвио вирішив, що прийшов час, коли можна побачити страх смерті в очах свого супротивника
Однак і тут граф виявився на висоті. Звичайно, умирати йому не хотілося, але боявся він лише того, що з мінути на мінуту ввійде його молода дружина й злякається цього страшного двобою. Сильвио ж смалодушничал.
Йому так хотілося пристрахати графа, що він постійно тяг час, дочекавшись, поки в кімнату не вбігла графиня й, довідавшись у чому справа, кинулася до його ніг із благанням. У сум’ятті граф присоромив дружину й гнівно поквапив Сильвио, на що той відповів відмовою стріляти: “…я задоволений: я бачив твоє сум’яття, твою боязкість…” Поводження графа викликає в мене замилування, а Сильвио – відраза, тому що тільки внутрішньо слабка й підла людина може самозатверджуватися, користуючись беззахисністю інших. А останній постріл (куля в кулю) характеризує його ще і як невтримного хвалька
Міркуючи над цією повістю, я зрозуміла, що як би дивним не здавалося поводження людини, потрібно в першу чергу постаратися розібратися в мотивах його дій і лише після цього виносити свої оцінки
(2 votes, average: 3.50 out of 5)