Можна чудовим образом
Виховати в собі людини.
В. Г. Бєлінський
У будь-якому літературному творі, так чи інакше, у тім або іншому виді ставляться вічні питання – що вважати нормою моральності? Де грань, що відокремлює моральність від аморальності? Чи відрізняються вони взагалі? І майже в будь-якому добутку мовлення, як правило, іде про ідеали моральності.
Я вважаю, що честь посідає перше місце в ряді моральних символів. Можна пережити розпад економіки, перетерпіти навіть розставання з найдорожчими людьми й з Батьківщиною, але
Втрата честі – це падіння моральних підвалин, за яким треба невідворотне покарання: зникають із карти землі цілі держави, пропадають у чорній дірі історії народи, гинуть окремі особистості.
Росіяни письменники завжди зверталися у своїх добутках до проблеми честі. Сьогодні, у наш непростий час, вона звучить особливо гостро.
Поняття честі виховується в людині з дитинства. На прикладі повести А. С. Пушкіна ” Капітанська дочка ” добре видно, як це відбувається
А перед від’їздом на службу Гринев одержує від батька завіт: “Бережи плаття сновові, а честь – змолоду”. Це народне прислів’я також є епіграфом до добутку. Вся подальша Історія Гринева являє собою виконання, незважаючи на всі труднощі й помилки, цього батьківського завіту.
Але честь – термін розумі_ широко. Якщо для Гринева-Батька честь – це насамперед честь дворянина й офіцера, то Гринев-Син, не відмовляючись від такого розуміння, смог розширити поняття честі до його людського й цивільного значення.
У ньому як би з’єдналися добре, любляче серце матері із чесністю, прямотою, сміливістю – якостями, які властиві його батькові.
Перший раз Гринев надійшов по честі, повернувши картковий борг, хоча в тій ситуації Савельич намагався його вмовити ухилитися від розрахунку. Але шляхетність узяла гору.
Людина честі, по-моєму, завжди добра й безкорисливий у спілкуванні з іншими. Ці якості виявилися в щедрому подарунку невідомому йому “мужичку”, що вказав дорогу під час бурану і який потім зіграв вирішальну роль у всій його подальшій долі. І в тім, як, ризикуючи всім, він кинувся на виторг захопленому в полон Савельичу.
Випробування очікували Гринева й у міцності, де він служив. Своїм поводженням тут Петро Андрійович довів вірність завітам батька, не змінив тому, що вважав своїм обов’язком і своєю честю. Швабрин перешкоджає любові Гринева до Маші Миронової, плете інтриги. Зрештою справа доходить до двобою.
Повною протилежністю чесному й прямому Гриневу є його суперник Олексій Іванович Швабрин. Він людина корисливий і невдячний. Заради своїх особистих цілей Швабрин готовий зробити будь-який безчесний учинок. Він обмовляє на Машу Миронову, кидає тінь на її матір.
Він наносить Гриневу віроломний удар на дуелі до того ж пише брехливий донос на нього Гриневу-Батькові. На сторону Пугачова Швабрин переходить не по ідейних переконаннях: він розраховує зберегти своє життя, сподівається у випадку успіху Пугачова зробити при ньому кар’єру, а головне, хоче, розправившись зі своїм суперником, насильно женитися на дівчині, що його не любить.
Чесність і порядність займає особливе місце й у характеристиках героїв. Разюче, як чесний друг перед іншому Маша й Гринев. Між ними природно розуміти, рятувати, жалувати один одного.
Взаємна відданість допомагає їм перебороти життєві труднощі й знайти щастя.
Під час бунту особливо яскраво виявилися моральні якості одних героїв і низькість інших. Наприклад, капітан Миронов і його дружина зволіли вмерти, чим здатися на милість повсталих. Так само надійшов і Гринев, не бажаючи присягнути Пугачову, але був помилуваний. Мені здається, що автор дав зрозуміти читачеві, що Пугачов виявив великодушність відносно молодого офіцера не тільки з почуття подяки за стару послугу.
Він рівною мірою, як мені здалося, оцінив у Гриневе людини честі. Сам проводир повстання не був далекий поняттям честі. Крім того, Гринев і Маша завдяки йому навіки знайшли один одного.
Швабрин і тут виявився неспроможний у здійсненні своїх корисливих планів, тому що Пугачов не тільки не підтримав його, але і явно дав зрозуміти, що той безчесний і тому Гриневу не конкурент.
Цікавий і фінал повести: Гринева заарештовують по доносі за зв’язок із заколотним отаманом. Йому загрожує страта, але Гринев вирішує з міркувань честі не називати ім’я своєї коханої. Якби він розповів всю правду про Машу, то його б напевно виправдали. І в самий останній момент справедливість восторжествувала: Маша звертається із проханням про помилування Гринева до дами, що виявляється імператрицею. І доля коханого Маші виявилася вирішена в кращу сторону.
Гринев до кінця залишився людиною честі. Він був присутній на страті Пугачова, якому був зобов’язаний своїм щастям. Пугачов довідався його й кивнув головою з ешафота.
На жаль, зараз дуже мало таких людей як Петро Гринев, чесних, добрих і безкорисливих. Сучасне суспільство майже втратило ці якості. А так хочеться, щоб прислів’я “бережи честь змолоду” мали для кожного значення життєвого талісмана, що допомагає переборювати суворої життєвої перешкоди
(2 votes, average: 5.00 out of 5)