Соловей (скорочено) – Забіла Віктор

Не щебечи, соловейку. Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький.

На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш. Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце,

Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько.

Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя пісня дуже гарна,

Ти гарно й співаєш, Ти, щасливий, спарувався І гніздечко маєш! А я бідний, безталанний. Без пари, без хати: Не досталось мені в світі

Весело співати. Сонце зійде – я нуджуся,

І заходить – плачу: Котру люблю дівчиноньку,

Тієї не бачу. Довго й чутки вже не маю Про милу дівчину; Цілий вік свій усе плачусь

На лиху годину. Не щебечи, соловейку, Як сонце пригріє! Не щебечи, малюсенький, І як вечоріє! Ти лети, співай тим людям,

Котрі веселяться; Вони піснею твоєю Будуть забавляться.

А мені такая пісня Душу роздирає! – Гірше б’ється. моє серце, Аж дух завмирає. Пугач мені так годиться: Стогне, не співає;

Нехай стогне коло мене Да смерть возвіщає.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): В. Забіла у вірші “Соловей” використовує прийом поетичного паралелізму, щоб

передати почуття закоханого ліричного героя. Герой говорить, як гарно співає соловей – аж серце завмирає у тих, хто його слухає. І це зрозуміло, адже той соловейко закоханий, має дружину, гніздечко. А він – “бідний, безталанний”, не має ні пари, ні хати, не може одружитися з тією, котру любить.

Тому просить соловейка не щебетати, не ятрити душу. до його настрою тепер більше підходить крик пугача – злого віщуна. Написаний твір у дусі народної пісні з усіма її жанровими ознаками, покладений на музику.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Соловей (скорочено) – Забіла Віктор