Віктор Забіла – Розлука

РОЗЛУКА \”Нехай не жде, нехай не жде, Годі сподіваться, Щоб, як голуб з голубкою, Так поцілуваться!\” Не така була розмова, Не так розмовляла, Як колись мені клялася, Як колись казала, Що кохає мене дуже, Душі не жалівши; Що не треба їй нічого, Мене полюбивши. Тепер не те, тепер друге Мені вже співає, Вже не скаже: \”Ти мій милий!\” Мене проклинає. Що ж се таке? Чого сталось? Худоба да гроші Усе роблять на сім світі, З ними всі хороші.

Проклала мене навіки Моя злая доля, Немила мені на світі Козацькая воля, Ота, що колись бувала, Де пісень співали, Усяких, якую хто знав, Про все й розмовляли, Під куренем кашу ївши, Під чуб да в жупанах, А все знали, що діється Аж по Забалканах. Прийми мене, сира земле! Жить не хочу більше, Літа мої пройшли марно, І дедальше – гірше. От як горе крушиться: На білому на сім світі Не знаєш де діться.

Кинешся, де гарно, тихо, – Буйний вітер віє. А без сонця да на вітрі, Одежі не мавши, В три погибелі зогнешся, Долю проклинавши.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Віктор Забіла – Розлука