Віктор Миколайович Забіла (1808-1869 pp.)
Творчість Віктора Миколайовича Забіли була позначена сумною зіркою нещасливого кохання. Дівчину, до якої він сватався, віддали за іншого. У своїх поезіях він виливав увесь біль кохання, яке проніс крізь життя, тугу за щастям та сумні роздуми про майнову нерівність, що руйнує долі людей.
Талант Віктора Забіли, прониклива глибина і ліризм його віршів, гарна мова і близькість поетики до народнопісенної – все це привернуло увагу літераторів до його творчості.
Сам поет не переймався друкуванням своїх
Ця збірка збереглася лише в одному примірнику, знайденому Є. П. Кирилюком.
Знайомства В. М. Забіли в літературно-мистецькому колі сприяли розвиткові його творчості та посиленню інтересу до його творів. Він приятелював з Т. Шевченком, спілкувався
Дві його поезії – “Соловей” (“Не щебечи, соловейку”) і “Гуде вітер вельми в полі” – поклав на музику М. Глінка. Це одні з найкращих його романсів. До деяких своїх пісень В. Забіла сам писав музику. Відомо також, що мелодію до вірша “Човник” склав Т. Шевченко. ?