Сестриця брата просила: – Оддай мене, брате, в чужую слободу, В чужу слободу, в багатую сім’ю, Де діла багацько, щоб я теє діло усе поробила І до тебе, брате, у гості ходила. Жде братик неділю, жде братик другую, На третю неділю стало повертати, Не став братик сестри дожидати, Став коника до сестриці виряджати. Сестриця не пишна, за ворітця вийшла, За ворітьми стала, брата не пізнала, Брата не пізнала, аж його злякала: – Ой чого ж ти, сестро, така стара стала? – Уже ж третя неділя, як я запаніла, – Четверта настала, як я постіль слала, – Того
– Запрягай, брате, коня вороного Та поїдь теперечки до торгу нового. Та купи, брате, три свічки воску білого. Що одну засвітиш, як буду вмирати; А другу засвітиш, як будуть вбирати; А третю засвітиш, як будуть ховати.
Свічка палає – сестриця вмирає. А друга палає – брат сам сестру вбирає. А третя палає – брат сам сестру ховає.
Брат сестру ховає, слізьми промовляє: – Оце ж тобі, сестро, чужая сторінка, Оце ж тобі, сестро, і діла багацько; А ти ж того діла та й не поробила, І до мене, сестро, в гості не ходила, А свою головоньку в сиру землю положила.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)