Леонід Глібов – Жаба й Віл

ЖАБА Й ВІЛ Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола

Та й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!): – Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь, То й я така зроблюсь? От будуть жаби дивуваться! – І де вже, сестро, нам рівняться… – Казать їй друга почала;

А та не слуха… дметься… дметься… – Що, сестро, як тобі здається, Побільшала хоч трохи я? – Та ні, голубонько моя! – Ну, а теперечки? Дивися!

– Та годі, сестро, схаменися! – Не слуха Жаба, дметься гірш, Все думає, що стане більш. Та й що, дурна, собі зробила?

З натуги луснула – та й одубіла! Такі і в світі жаби є, Прощайте, ніде правди діти; А по мені – найлучче жити,

Як милосердний Бог дає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Леонід Глібов – Жаба й Віл