Що сі в полі забіліло, – Ой чи гуси, чи лебеді? Тепер гуси не літають, А лебеді не пливають, – Татарове полон женуть: Один полон з жіночками, Другий полон з дівочками, Третій полон з діточками. Стали кошом під Яришом Та взяли сі паєвати: Дівка впала парубкові, А тещенька зятенькові. Взяв він єї попри3 коні.
Ой кінь біжить дорогою, А тещенька терниною; Назад себе поглядає, Кровця сліди заливає, Чорний ворон залітає, Тоту кровцю іспиває. Приїжджає він до двору: – Вийди, вийди, татарочко, Привів-єм ті невільницю, А до смерті робітницю. А вона ї
– Учув тото вірний слуга: – Чи чули ви, паненонько, – Як вам кляла робітниця: Бодай стадо виздихало, – Бодай кужіль спопеліла, Бодай дитя скаменіло! – Ой побігла татарочка, Бігла боса, без пояса – Та вдарила по личеньку Свою рідну матіноньку! – Ой ти, доню, моя доню!
– Не тілько-м тя годувала, – – По личеньку тя не била. – Мамко
– В неділю-сь барвінок різала Та й си пальчик відрізала, І по тому-м тя спізнала. – Мати моя, мила мати, Скидай з себе тії лати, Візьми дорогії шати, Будеш з нами панувати! – Ліпші мої вбогі лати, – Ніж дорогі твої шати; – Я не хочу панувати, – Піду в свій край загибати.
– Слуги ж мої та й вірнії! Впряжіть коні воронії, Везіть мамку в єї краї!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)