У повісті “Серед темної ночі” Борис Грінченко зображує українське село наприкінці XIX століття. У цьому художньо довершеному творі розкривається життя трьох синів селянина Пилипа Сиваша. Старший син Денис з усіх сил, не гребуючи жодними засобами, прагне вийти в “заможні хазяїни”; середульший Роман відбивається від села в місто; менший син Зінько вибирає шлях чесного, трудящого селянина. Найповніше зображений у повісті Роман, ще один представник “пропащої сили” (ця тема вже розроблялася грунтовно в літературі, наприклад, Панасом
У пошуках легкого життя хлопець виявляє зневагу до селянської праці. “Панською” мовою він каже батькові: “Разі ви думаєте, што я буду гупать тут із вами по остюках цепом?” Роман пиячить, краде і продає батькове добро. Спійманий Денисом на гарячому, він подається до міста і там, не знайшовши роботи, сходиться з групою конокрадів. Під час відчайдушно сміливого нальоту на рідне село Романа вистежує Денис і видає властям. Якщо замислитися про причини морального падіння Романа,
Адже до служби у війську Роман був щирий, палкий, енергійний хлопець. На службі ж Роман зрозумів: важка, рабська праця в селянина, “нечиста, часом голодна й холодна. Та кожен чорт з тебе знущається, та нема такого начальника, щоб тобі до пики з кулаком не ліз!” Ось чим пояснює автор “ледарство” героя.
Роман, можна сказати, самотужки дійшов соціального прозріння, але енергію, котра через край кипіла в ньому, скерував у згубний бік. Він – жертва, але це не знімає з нього відповідальності за власні вчинки, за тяжкі злочини. Злодійство Романа підлягає осуду.
Моральні норми, віками створювані народом, і розбій, брутальне поводження з батьками, іншими близькими йому людьми – несумісні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)