I. “Вартовий” рідної мови. (Один із псевдонімів Грінченка – Вартовий, і важко добрати інше слово, яке так влучно схарактеризувало б його роль в історії рідного краю. Тільки він робить те, що потрібно українському народові та молодому громадянству.)
II. Об’єднати два ворожі табори “людей-братів”. (Як казав Б. Грінченко: “Багато є людей, нема людей-братів”, бо “народ та інтелігенція – два ворожі табори в його ріднім краї” і треба всі сили напружити, щоб їх об’єднати. Цьому питанню й присвятив письменник свої повісті
III. Взаємини інтелігенції із селянами у повісті “Сонячний промінь”. (Саме в оповіданні “Сонячний промінь” Б. Грінченко виявив себе знавцем народного життя, реально відтворив діяльність народницької інтелігенції, її взаємини з селянством, показав перші кроки до зближення.)
1. “Сонячний промінь” – символ знань інтелігентів-культурників. (Саме цим “променем” інтелігенти-культурники прагнуть наділити
2. Марко Кравченко – світлий промінь у темному царстві жорстокості. (Головний герой повісті, прибувши до степового села, навчає грамоті його жителів, читає їм твори українською мовою. Дізнавшись про діяльність молодого інтелігента, поміщик Гординський звільняє його.)
3. Сонячний промінь “загинув” у деспотичній системі. (На жаль, сонячний промінь знань недосяжний для селян, бо вони поки ще не розуміють, хто вони в цьому світі. Від важкої вчительської праці гине й реальний, земний “сонячний промінь” у житті Кравченка – Катерина, яка зреклася свого середовища й вирішила працювати для народу. їхні ідеї зазнали краху: таким було тогочасне життя. І причина безперспективності діянь народників-просвітителів – у системі, яка панувала в Україні.)
IV. Як діяти, що робити героям повісті “На розпутті”. (Інтелігенти-народники, потрапивши в реальне життя села, розчаровуються в своїх ідеалах і опиняються на ідейному роздоріжжі.)
1. Герої повісті – люди різних напрямів. (Серед молодих інтелігентів багато різнопланових постатей: Квітковський захоплюється ідеями Л. Толстого, Пачинський – прибічник терористичних актів, Давиденко “всеросійський” патріот, Келешинський життя розцінює як розвагу.)
2. Стежки до народу. (Головні герої повісті “На розпутті” не знають тих доріг, якими треба йти до народу. Програми їхні не чіткі, бо йдуть вони різними стежками. Гордій, коли потрапив у безвихідь, кінчає життя самогубством, а Демид повертається до міста і продовжує грати роль “інтелігента”, не осмисливши до кінця свого призначення.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)