І. КАЛЬВІНО. “ЯКЩО ОДНІЄЇ зимової НОЧІ ПОДОРОЖНІЙ…” – РОМАН

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

І. КАЛЬВІНО. “ЯКЩО ОДНІЄЇ зимової НОЧІ ПОДОРОЖНІЙ…” – РОМАН – ПАРОДІЯ НА ЛІТЕРАТУРНІ СТИЛІ

План

1. Італо Кальвіно – неперевершена постать італійської літератури XX ст.

2. Роман “Якщо однієї зимової ночі подорожній…”- “феєрична літературна гра”. Поняття “гіпертекст” та втілення його ознак у творі.

3. Погляди письменника на роль літературних стилів.

4. Образи Читача і Читачки – головні і наскрізні персонажі роману, їхня функція у творі.

1. Випишіть зі словника літературознавчих

термінів поняття “текст” та “гіпертекст”, їхні ознаки. Подумайте, чи вдало використав Італо Кальвіно ознаки гіперте – ксту у своєму творі.

2. Поясніть, яка роль у творі відведена 10 вставним розділам, що складають оригінальну мозаїку твору.

3. Подумайте, якого висновку дійшов письменник у фіналі твору. Чому він заговорив про непереривність життя і неминучість смерті?

1. Помаранська О. Італо Кальвіно: біо-бібліографічний нарис // Всесвіт.- 2002. – № 11 – 12. – С. 32-33.

2. Покальчук Ю. Сучасна латиноамериканська проза. – К., 1978.

Роман “Якщо однієї зимової ночі подорожній…”

зайняв центральне місце у творчій спадщині Італо Кальвіно. Цей прозовий твір став утіленням постмодерністських ознак, оскільки він – новаторський за змістом і за формою. У ньому яскраво проявилися ознаки гіпертексту. Італо Кальвіно упорядкував текст таким чином, що він перетворився на систему, ієрархію текстів, одночасно складаючи певну сюжетну єдність.

Літературні критики визначили роман як “феєричну літературну гру”, оскільки особливістю композиції стало наявність десяти вставних розділів, які доповнили і розширили ідейний задум автора.

Тема твору – зображення роздумів автора про особливості літературних стилів.

Ідея – засудження поширення масової культури та плагіатства.

Автор розпочав роман із настанов про те, як потрібно читати поданий твір, оскільки траплятимуться вставні розділи та епізоди: “Устройся поудобнее: сидя, лежа, свернувшись калачиком, раскинувшись. На спине, на боку, на животе. В кресле, на диване, в шезлонге, на пуфе.

В гамаке, если есть гамак. На кровати. Разумеется, на кровати.

Или в постели. Можно вниз головой, в позе йоги. Перевернув книгу естественно. Скажи еще громче, крикни: “Я начинаю читать новый роман Итало Кальвино”.

А не хочешь – не говори, авось и так оставят в покое”.

У першому розділі оповідач наголосив, що Італо Кальвіно уже декілька років нічого не друкував, тому його роман “Якщо однієї зимової ночі подорожній…” відразу привернув до себе увагу читачів. Але під час прошивання примірників у видавництві допустили помилку і зшили роман не так, як потрібно. Таким чином читача було підведена до висновку, що ця помилка спричинила складність читання та розуміння твору.

Опис подій розпочався з вокзалу. Головний герой, від імені якого ведеться оповідь, – Алекса Зіннобер, маючи слабке здоров’я, відправився на морське узбережжя підлікуватися. Характеризуючи його, автор сказав: “…Ця людина зветься “я”, більше про нього ти нічого не знаєш…”. Протягом роману читач дізнався про те, що герой – молода людина, лейтенант, народився і отримав виховання в протестантській родині, проживав у передмісті Парижа, займався розведенням тропічних риб – “…тиха справа, яка передбачала розмірений, як ніколи раніше, спосіб життя, оскільки рибок не можна покинути без догляду ні на добу…”. Герой вів усамітнений спосіб життя.

Він цікавився молодими жінками, але серйозних стосунків із ними до цього часу не мав, бо був переконаний у тому, що ще не зустрів гідну себе. Протягом подорожі на море він зустрічався з людьми різних професій, але його увагу особливо привернула зустріч із книговидавцем і письменником. Після знайомства лейтенанта зі своїми подорожніми між ними зав’язалася розмова про видання книжок, про серйозність надрукованого і про плагіатство.

З їхніх слів Алекс зробив для себе висновок, що література на сьогодні абсолютно різна, існують твори серйозні, які написані для широкого загалу читачів, і – списані в інших авторів. Характеризуючи літературні стилі, підвів до висновку, що кожен із них мав свої особливості, які яскраво проявлялися в тому чи іншому творі.

Щоб яскравіше розкрити погляди на літературні стилі, Кальвіно ввів образи Читача і Читачки, які посіли важливе місце у романі, оскільки виражали свої думки з таким проблем:

1) особливості побудови будь-якого твору: “деякий текст повністю створений із повторень, які призначені передавати плинність часу. Ти від початку готовий сприймати авторський задум, від тебе нічого не сховається”;

2) читання та сприймання прочитаного змісту: “Слухати, коли тобі читають, – зовсім не те, що читати про себе. Читаючи про себе, ти можеш утримати швидкість читання чи, навпаки, – швидко пронестись по низці фраз, тому що часом розпоряджаєшся ти. Коли читає хтось інший, нелегко поєднати власну увагу зі змінним часом його читання…”;

3) проблеми, зображені у творах: “…під час читання вони будуть відзначати, як відображено в романі той чи інший спосіб виробництва, процес відчуження власності, сублімація пригнічення, семантичні коди, поля, метамова тіла, порушення рольових установок у галузі соціальних і міжособистісних взаємин…”.

У фіналі твору письменник підвів читача до пояснення назви роману: “Якщо однієї зимової ночі подорожній недалеко від хутора Мальборк, над крутим пагорбом схилившись, не боячись вітру і запаморочення, дивиться вниз, де збирається темрява…”. автор поставив запитання читачеві: “Що чекає подорожнього наприкінці?”. Устами одного з героїв він сказав, що все повернеться на свої місця, і оповідь знову почнеться з першої сторінки, але про подорожнього уже не йтиметься.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

І. КАЛЬВІНО. “ЯКЩО ОДНІЄЇ зимової НОЧІ ПОДОРОЖНІЙ…” – РОМАН