Більше десяти років Б. Грінченко віддав учительській праці, тому як ніхто інший знав і розумів дитячу психологію. Його твори про дітей – це правдиве змалювання дитячих уявлень про навколишній світ, показ їхніх почуттів і переживань, це любов і співчуття до знедолених дітей бідняків, які скрашували його життя.
В оповіданні “Грицько” письменник змалював взаємини двох хлопчиків – Грицька й Семена. Грицько дуже радів, коли батько привіз йому з міста великого бублика. Побачив цей бублик і сусідський хлопчик Семен. Грицька цікавило,
Як живеш недоїдаючи щодня та б’єшся, як риба об лід, заробляючи, то не будеш веселий”. Але дитина не зрозуміла тоді цих слів батька. Із Семеном вони не товаришували й вороже ставилися один до одного. Перший раз вони посварилися через те, що Семен рвав вишні в їх садку. Грицькові це не сподобалося, адже в них є свій садок. І саме тоді він уперше почув, що Мотря не давала синові вишень їсти: “…Продам та хоч на спідницю собі наберу та
А потім Семен побачив, як Грицько їв бублика. Хлопець був дуже голодний, і йому теж схотілося бублика, але “попрохати в Грицька він не насмілювавсь ніколи”. Що ж робити? І Семен вирішив відняти бублика.
Він кинувся до Грицька з кулаками, оступився й упав з кручі. Грицько був дуже злий на Семена, але те, що він зробив далі, можна назвати благородним вчинком. Зрозумівши, що сусід тоне, він кинувся за ним у воду й урятував його (а міг би й не зробити цього), ледве не загинувши сам.
Після цього випадку хлопці вже ніколи не сварилися й зробилися справжніми друзями.
Я захоплююся сміливістю й благородством Грицька: незважаючи на злість на Семена й сварку між ними за бублика, він повівся як справжній герой і друг. І я дуже хочу мати такого товариша.