Уо ррен Роберт Пенн (1905-89), американський письменник, критик. У філолофсько-психологічному романі “Вся королівська рать” (1946) – доля політик-демагога. Минуле й сьогодення в його книгах постійно взаємно пронизують друга друга. Історія в них – не просто історичні сюжети й не просто історичні персонажі, які можуть бути, а можуть і не бути, але саме історичне почуття, що розмикає всяку летучу мить вперспективу.
Гул Часу – от постійне звукове тло прози й поезії Уоррена, починаючи з ранніх віршів і кінчаючи роботами самого останнього
Найбільше чітко особливості мировидения й поетики Уоррена проступили в епічному романі “Вся королівська рать” (1946). Прототипом одного з головних персонажів, губернатора Вилли Старка, є відомий у свою пору американський політик, губернатор Луизиани і ймовірний претендент на місце в Овальному кабінеті Білого дому Хьюи Лонг на прізвисько “Цар-Риба” – особистість із явно диктаторськими замашками, чия дешева демагогія здобули йому незвичайну популярність у юрбі. Роман
Однак якої-небудь ясної актуальності, а також биографизма “Вся королівська рать” позбавлена. Події, що відбуваються тут і зараз, а також ідеологічну доктрину й соціальну практику, нехай найжахливіший і нелюдську, письменник розчиняє в безбережному просторі людського досвіду
Найбільш істотна проблема роману, що повідомляє йому високий драматизм, це міра відповідальності людини, що, бути може, того й не усвідомлюючи, незмінно тримає відповідь перед історією. На полюсах два персонажі: Вилли Старк із його повним імморалізмом і спадкоємець стародавнього південного сімейства Адам Стентон, бездоганний гуманіст традиційної виучки. З’ясовується, однак, що “людина ідеї”, готовий відвернутися від “страшної дисгармоничности століття”, не в змозі, при всій своїй шляхетності, перемогти зло. Адам Стентон убиває губернатора, але й сам гине, очищаючи в такий спосіб оповідальний простір героєві, що виступав до того моменту скоріше резонером і трохи відстороненим спостерігачем-коментатором подій, що відбуваються,
Від вироблених їм теорій “історичних витрат” і “моральної нейтральності” історії Джек Берден важко приходить до думки про неминучу участь у світових подіях, нехай навіть знаходять вони форму випадкових, незначних епізодів життя. Історія виступає як тягар, від якого особистості не піти. І тільки тоді він дійсно стане людиною, а не Шалтаем-Болтаем, якого, по відомій пісеньці, що підказала авторові назва роману, не може зібрати ні всі королівські кінноти, ні вся королівська рать
(2 votes, average: 3.50 out of 5)