Як визначення сучасного етапу в розвитку філософії, мистецтва й науки використається термін “постмодернізм”, що поєднує все різноманіття проявів культурної діяльності людини, що живе в другій половині ХХ століття. Уже кілька десятиліть ведуться бурхливі дискусії про цей феномен. І хоча деякі вчені затверджують, що постмодернізм закінчився, і ми живемо в новій культурній епосі, постмодернізм залишається відносно вивченим явищем, подання про яке постійно уточнюються. Серед учених, що досліджують феномен постмодернізму, часто відсутнє
М. Н. Липовецкий дотепно зауважує, що “постмодернізм придуманий критиками для власного задоволення й зникне, як тільки вони, критики, домовляться про те, що ж все-таки мається на увазі”.
Зміст терміна “постмодернізм”.
Постмодернізм – це похідне від поняття “постмодерн”, що виникло в той час, коли самого явища ще не існувало – уперше термін був ужитий Р. Паннвицем у книзі “Криза європейської культури” (1917) як визначення епохи, що
Термін “постмодернізм” був уведений у культурний зворот в 1920 – 30-і рр. як позначення літератури, що йде на зміну модернізму. Термін не прижився й широкого поширення в першій третині сторіччя не одержав, будучи замінним синонімами “ультрамодернізм” або “сверхмодернизм”. Тільки в роботах структуралістів 1960-х рр., які стали розглядати постмодерн як особлива парадигма й эпистеми, постмодернізм знайшов риси ідейної програми.
Сучасне трактування постмодернізму відрізняється багатозначністю. И. С. Скоропанова виділяє наступні функції терміна “постмодернізм”, що служить для позначення:
1) нового періоду в розвитку культури;
2) стилю постнеклассического наукового мислення;
3) нового художнього стилю, характерного для різних видів сучасного мистецтва;
4) нового художнього напрямку (в архітектурі, живописі, літературі й т. д.);
5) художественно-эстетической системи, що зложилася в другій половині ХХ в.;
6) теоретичної рефлексії на ці явища (у філософії, естетиці)
Термін “постмодернізм” дотепер устоявся не остаточно й застосовується в естетиці й літературній критиці паралельно з дублюючими термінами “постструктурализм”, “поставангардизм”, “трансавангард”, “мистецтво деконструкции” і іншими
Найбільш точним і всеосяжним з існуючих на сьогоднішній день представляється визначення постмодернізму, дане И. П. Ільїним в енциклопедичному словнику “Закордонне літературознавство”: “багатозначний і динамічно рухливий залежно від історичного, соціального й національного контексту комплекс філософських, эпистемологических, науково-теоретичних і эмоционально-эстетических подань”, “характеристика певного менталітету, специфічного способу світосприймання, світовідчування й оцінки як пізнавальних можливостей людини, так і його ролі й місця в навколишньому світі”. Інакше кажучи, постмодернізм – це тип культурної свідомості, що зложився в другій половині ХХ століття
На думку американського теоретика Ф. Джеймисона, поява постмодернізму можна датувати із часів післявоєнного буму в США (з кінця 1940-х – початку 1950-х рр.), а у Франції – із установлення П’ятої республіки (1958 р.). Але постмодернізм являє собою мультинациональное явище: американський теоретик Хаг Д. Сильверман затверджує, що “у постмодернізму немає батьківщини”. Сьогодні ситуацію постмодернізму переживають культури різних країн, а самою постмодерністською країною, на думку Жака Деррида, є Японія
Постмодернізм виникає як реакція на нову історичну реальність, що зложилася у світі після другої світової війни. Серед об’єктивних передумов формування постмодернізму можна виділити три основних фактори:
1) зросла вичерпаність управлінського потенціалу держави у формуванні умов безпечного існування. Постмодернізм з’явився провідником нового постіндустріального суспільства, що поміняє традиційне буржуазне. У постіндустріальному суспільстві відбулася зміна ціннісної парадигми: звичні економічні й політичні цінності – влада, гроші, виробництво – стали піддаватися деконструкции. У новому суспільстві єдиною цінністю стає інформація;
2) зростаюча антигуманність процесів технологічного спілкування, що вихолощують серце й душу із процесів комунікації;
3) активне включення в життя суспільства нових соціальних груп, які раніше були аутсайдерами, таких як феміністського й екологічного руху
Ж. Ф. Лиотар у роботі “Стан постмодерна” (1979), у назві якої, до речі, уперше був присутній термін постмодерн, відзначав, що закономірним плодом раціоналістичного індустріального процесу стали тоталітаризм, протистояння півночі й півдня й Аушвиц. Після Аушвица (Освенцима) в історії людства починається нова епоха, що вимагає нових принципів художнього вираження, які й були знайдені в мистецтві постмодернізму
Співвідношення модернізму й постмодернізму
Визначити зміст поняття “постмодернізм” представляється можливим через співвідношення з модернізмом. Модернізм у сучасній науці розуміється як тип культурної свідомості, що реалізується в художній практиці символізму, експресіонізму й акмеизма. У соціально-історичному контексті під модернізмом мається на увазі період у розвитку культури з кінця ХIХ до середини ХХ століття, тобто від імпресіонізму до нового роману й театру абсурду.
Нижньою хронологічною границею модернізму є “реалістична”, або позитивістська, культура ХХ століття, верхньої – постмодернізм.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)