Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного – перший соціально-психологічний роман в українській літературі

Серед майстрів глибокого психологізму в українській літературі другої полонини XIX століття найпочесніше місце посідає Панас Мирний. Особливість інди­відуального стилю цього письменника – внутрішній стан героя. Він підкреслював, що для нього головне – зобразити душевне життя з усіма суперечностями і труднощами. У його щоденнику є такий запис: “Якби я зміг показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі – то б моя слава була і моя надія справдилася”. Це було кредо письменника.

Над

ху­дожніми творами Панас Мирний працював натхненно, дуже вимогливо, по кілька разів переробляв, доводячи їх до високої художності та ідейності.

“Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший соціально-психологічний роман в українській літературі. За словами Івана Франка, він був “один із перлів нашої повістевої літератури”. Такий багатоплановий, багатоголосий твір зобра­жує життя та боротьбу українського селянства проти соціального гноблення. У творі розкривається процес закріпачення українського села, зображується ко­зацька старшина, кріпосники, чиновництво та поліцейський апарат, земство, но­ві

хазяї, що народжувалися в пореформеній дійсності.

Усі ці проблеми суспіль­но значимі, соціальні, а, тому й роман цей – соціальний. Крім того, він ще глибоко психологічний, оскільки соціальні процеси зображено не самі по собі, а через психологію героїв, їх думки, прагнення, переживання. Образи героїв Панас Мирний розкриває і типізує залежно від соціальних обставин життя та кон­кретних історичних умов.

Письменник чітко визначає належність своїх персо­нажів до певного табору.

Динаміка характеру, динаміка душі – ось що в центрі уваги письменника-психолога. На прикладі Чіпки, Максима, Галі, Грицька автор доводить, що як в житті все змінюється, розвивається, так і душевний стан героїв повний суперечностей. Це складний процес, пов’язаний з боротьбою настроїв, з глибокими депресіями, зі зміною одних рис характеру іншими.

Малюючи зовнішність Чіпки Варениченка, автор зосереджує увагу на одній деталі погляду, яку повторює у романі кілька разів. І завдяки цьому художній образ героя закарбовується в пам’яті та сприймається як особистість. У Чіпки рано прокидається розумін­ня соціальної несправедливості. Його батька силоміць віддано в солдати, а він виростав у голоді та в холоді, у злиднях та нестатках. На вулиці діти не прийма­ли його до гурту, обзивали байстрюком, безбатченком. У добру, вразливу душу закрадається озлоблення, почуття ненависті до багатих, коли куркуль Бородай вигнав Чіпку зі свого двору.

Ще з дитинства в хлопця закрався сумнів – чи є Бог на небі і чи допомагає Він людям. Коли бабуся Оришка втлумачує онукові, що Бог нас годує, то він питає: “А чого ж мама хліб заробляє?”

Віч-на-віч зіткнувся Чіпка із жорстокою соціальною несправедливістю, коли обманом відібрали землю. Соціальна несправедливість зламала добру, щедру ду­шу Чіпки. Озлоблений, він протестує, скочується на “слизький шлях”.

Він грабує, бешкетує, пиячить, а поведінку виправдовує: “Хіба ми ріжемо? Ми рівняємо бід­них з багатими”. Одружившись із Галею, чоловік відцурався розбишацького товариства, став дбайливим господарем. Односельці говорили про нього: “Нема чо­ловіка добрішого, як у нас Чіпка!” Обраний до земства, він чесно хоче служити громаді. Та не зміг змиритися з махінаціями земців, тому чиновники усунули се­лянського повстанця із земства.

Він енергійно бунтує, підбурює до виступу селян, його протест у цей час набирає найбільшої соціальної спрямованості. “Сказано: великий світ, та нема де дітися! Коли б можна – увесь би цей світ виполонив, а ви­ростив новий… Тоді б, може, й правда настала!” – думає головний герой.

Тільки та інших соціальних умов такі люди, як Нечипір Варениченко, зможуть знайти своє місце в суспільстві і бути корисними.

Герої Панаса Мирного люблять і страждають, шукають і сумніваються, ідуть хиб­ним шляхом до щастя чи наївно вірять у силу добра. Одному й тому ж героєві притаманні і прекрасні порухи, і тонкі, ніжні духовні якості, і зриви, і падіння в безодню.

Поява соціально-психологічного роману – певна ознака зрілості літератури і культури українського народу. Цьому твору належить неабияка роль у форму­ванні ідеалів, у збагаченні духовного світу людини, в облагородженні її душі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного – перший соціально-психологічний роман в українській літературі