Особиста доля Тетяни трагична: самітність у рідному будинку, безмовна любов до Онєгіна, заміжжя без любові й знову самітність серед багатства, блиску й преклоніння. Але страждання не зломили її: їй далека “осоружного життя мішура”, воно не змінює своїм моральним принципам, своєму розумінню честі. Джерело її духовної сили – глибокий зв’язок з російським життям, чого немає в Онєгіна, вона “російська душою”.
Цілісність натури, глибина почуттів, краса душі, скромність, готовність – до самопожертви – це не просто риси характеру
Бєлінський: “У Тетяні немає цих хворобливих протиріч, якими страждають складні натури; Тетяна створена начебто вся з одного цільного шматка, без усяких домішок і прироблень”.
Увесь внутрішній світ Тетяни полягав у спразі любові.
Ю. М. Лотман: “Життя Тетяни – результат розвитку особистості, її постійних зусиль на вибір морально найбільш важкого шляху. Подвиг Вірності, що добровільно приймає на себе героїня Пушкіна, звичайно, ширше проблеми вірності сім’ї…”
“Отже, вона
Зустріч із Онєгіним – фатальна для Тетяни. “Це він!” – вибір єдиний на все життя. Тетяна “любить не жартуючи”, вона не вміє судити холоднокровно. Лист Тетяни – один із двох її монологів.
Тут усе: і відсутність життєвої досвідченості, і одночасно високий настрой душі, відважної в русі назустріч своїй долі. Тетяна звертається до Онєгіна на ти “я – твоя!”, це не обмовка, а повна довіра до обранця.
Пушкін проводить Тетяну ще через одне випробування. У кинутому кабінеті Онєгіна Тетяна поринає в читання чужої бібліотеки, намагаючись угадати, що діється в його душі. Вона думає не тільки про Онєгіна, але й про життя. Її любов не вгасає від такого досвіду.
Навпроти, це почуття, залишившись безмовним, формує внутрішній мир Тетяни, її духовний вигляд. І коли Мова йде про “духовне багатство” героїні, не можна забути ті строфи роману, де ця дівчинка щодня приходить в онегинский будинок, щоб читати й думати.
Потім її везуть у Москву на “ярмарок наречених” і видають заміж. Вона йде заміж за генерала, тому що “молила мати”, а Тетяні “всі були жереби рівні”. У прекрасну світську жінку Онєгін закохується без пам’яті. Для Тетяни не страшні умовності світла. Є умови життя – от що зрозуміла Тетяна. А це насамперед – борг.
Невірно, що Тетяна поступилася почуттям заради боргу. Почуття й борг у неї нерозривні: і до Онєгіна, і до чоловіка, що “у сраженьях покалічений”. Її борг – це повага до життя у всіх її проявах.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)