Образ Тетяни в “Онєгині” – це образ жінки-мрійниці, жінки з чистою душею, палким серцем та водночас з великим почуттям власної гідності.
Тетяна на початку твору – ще майже дитина. Вона мовчазна, сором’язлива, любить посумувати біля вікна, не любить галасливі ігри та дівчачі балачки своєї сестри та її подруг. Через це у своїй родини Тетяна видається “чужою дівчинкою”, вона не вміє попрохати про ласку.
В той час, коли всі навколо милуються її пустотливою сестрою Ольгою, Тетяна завжди одинока.
Проте Тетяні знайомі найтонші
Тому Тетяна любить слухати народні легенди, містичні історії що їх розповідає стара няня.
“Татьяна верила преданьям
Простонародной старины,
И снам, и карточным гаданьям,
И предсказаниям луны”
Коли Тетяна закохується, глибина її романтичної натури розкривається. Вчорашня боягузлива дівчина виявляється сміливою. Вона перша признається Онєгіну в коханні, пише йому листа. Її кохання йде від
Проте поцінувати глибину, пристрасть її кохання він не вміє. Тетяна, закохавшись, стає дуже чутлива, вона навіть передбачає трагедію вбивства Лєнского та від’їзду коханого.
Образ Тетяни Ларшної через кілька років у Петербурзі вже інший, не наївний. Тетяна тепер не наївна, вміє тримати себе у вищому світі, неприступно та по-царські величаво. І при цьому вона не зрікається себе, поводить себе природньо. Тетяна вважається королевою столиці, і Онєгін раптом закохується.
Але тут Тетяна виявляє власну гідність. Вона залишається вірною своєму чоловікові, хоч в глибині душі ще живе її кохання. Сила волі допомогамає їй дотримати чесність, благородство по відношенню до своєї родини.
Таким чином Тетяна є еталоном чутливої, але сильної та порядньої жінки.