Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” є дотепною сатирою на козацько-старшинський устрій у період його занепаду, на окремі явища тодішнього життя, на побут козацької старшини XVІІІ століття. Майстерно зобразив автор кумедні пригоди сотника Забрьохи та писаря Пістряка у місті Конотопі. Сотникові у спадок від батька дісталася посада, хоча він не знав навіть грамоти. Головне для нього: добре поїсти, поспати, щоб ніхто його не турбував. Єдине, чого він бажає, – це одружитися з місцевою красунею Оленою. До простих людей він
Сам через це і потрапляє в пастки, які розставляє писар Пістряк. Конотопський писар вражає своєю “вченістю”, адже він вчився аж дванадцять років. І тепер може “Павла чтеніє, коли небагацько закладок, утне на усю церкву голосно”. Задумавши посісти місце сотника, він починає давати довірливому Забрьосі підступні поради. Писар пропонує не виступати з козаками в похід, а почати розшукувати й топити відьом, які нібито украли дощ.
Будучи забобонним, Забрьоха потрапляє в пастку. Він влаштовує страшну
Цей, на перший погляд, казковий сюжет грунтується на реальних подіях. Г. Квітка-Основ’яненко писав, посилаючи твір до друку: “Топлення уявних відьом під час посухи не тільки бувало, з усіма сумними наслідками, але, на подив і навіть на жах, відновлено поміщицею сусідньої губернії”. Уміло підібрані прізвища для сотника й писаря набувають виразного національного колориту, відбивають справжню суть персонажів, посилюють їх характеристику.
Г. Квітка-Основ’яненко своїм твором дотепно й переконливо розвінчує козацьку старшину, одночасно засвідчуючи свою майстерність як сатирика й гумориста.