ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) Белкин Іван Петрович – вигаданий персонаж-оповідач, поміщик села Горюхина, породжений в 1798 р. від “чесних і шляхетних батьків” (батько – секунд-майор); виучений сільським дячком і пристрастився до творчості; в 1815-1823 гг. служивший у піхотному єгерському полицю; не пила; имевший надзвичайну слабість до жіновий статі, але обладавший “дівоцькою соромливістю”; восени 1828 р., до “публікації” повістей, що вмер від простудної лихоманки. Б. – саме персонаж; його образ створений
Такий простодушний автор-герой покликаний насамперед устати на границі між вигаданим, літературним миром – і “бедним” миром російської провінції, з’єднавши їх собою.
Так чи інакше
Б. навіть росту й те “середнього”; його портрет – підкреслений загальросіянин (сірі очі, русяві волосся, ніс прямій, особою білий і сухорлявий); повна відсутність індивідуальних рис.
Б. нездатний нічого видумати (всі повести, приписані йому, суть перекази історій, чутих їм від “різних осіб”; навіть назви сіл – і ті не вигадані, а запозичені з навколишньої реальності). А виходить, і розв’язки його повістей – не ” літера-турни”, а “битийственни”. Втім, коли читач дочитує цикл до кінця й вертається думкою до Івана Петровичу, – те раптом розуміє, що й сам Б. побудував своє життя “романічно”, як би всупереч бідності й убогості провінційного укладу.
Але йому доля не запропонувала свою щасливу розв’язку життєвого сюжету; м’яким гумором пофарбовані останні фрази з листа “одного поважного чоловіка” – рукопису Б. після його передчасної кончини ключниця пустила на обклеювання й господарські потреби И це вносить у загальну мелодію “повістей” необхідну для її повноти смутну ноту
(1 votes, average: 5.00 out of 5)