ПОЛІСИНДЕТОН | Українські твори

Полісиндетон (грец. &;#960;&;#959;&;#955;&;#965;&;#963;&;#973;&;#957;&;#948;ε&;#964;&;#959;&;#957;, від &;#960;&;#959;&;#955;&;#973;&;#950; – численний і &;#963;&;#973;&;#957;&;#948;ε&;#964;&;#959;&;#957; – зв’язок), або Багатосполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників, що зв’язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: “Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими” (О. Ко-билянська); “…й на личку змарнів, і волю стратив, і ходив засмучений та задуманий” (Ю.

Федькович).

Багатосполучниковість

використовується як засіб, який уповільнює мовлення, служить для виділення значущих слів, надає мові урочистості, оскільки часто асоціюється або й стилізується під багатосполучникові синтаксичні конструкції біблійних текстів. Фігура багатосполучниковості може оформлятися, по-перше, різними сполучниками (не лише “і”), наприклад: “А Дунай річка-мати, А не дай нам погибати” (народна пісня); “Ой доки ж ми та стоятимем, // Зелену траву та топтатимем // Червоними та чобітками, // Золотими підківками” (П. Чубинський). Інколи використовується комбінована форма багатосполучниковості,

побудована на поєднанні різних сполучників. По-друге, фігура багатосполучниковості може оформлятися не лише сполучниками як такими, а й іншими службовими словами, що отримують у контексті сполучникову функцію:

Ні їсться, ні п’ється і серце не б’ється, І очі не бачать, не чуть голови, Неначе немає, ніби неживий…

(Т. Шевченко)

(2 votes, average: 3.50 out of 5)

Українські шкільні твори:

Багатосполучниковість, або Полісиндетон Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності...

Яка роль сполучників у художньому творі? Прозаїк чи поет може використовувати сполучники або опускати їх у тексті залежно від свого задуму. Завдяки багатосполучниковості мова уповільнюється, увиразнюється: Є в коханні і будні,...

Складне речення (повідомлення на лінгвістичну тему) Складними реченнями називають речення, утворені з двох чи більше простих, об’єднаних в одне ціле змістом і інтонацією, за допомогою сполучників чи без них. Наприклад: Увійшов...

Кліше мовні Кліше мовні (фр. cliche – відбиток) – мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних ситуаціях і подібних контекстах. На відміну від мовних штампів, що...

ПАРОНОМАЗІЯ Парономазія (грец. &;#960;&;#945;&;#961;&;#959;&;#957;&;#959;&;#956;&;#945;&;#963;&;#943;&;#945; – біля і &;#959;&;#957;&;#959;&;#956;&;#940;&;#963;ω – називаю) – це стилі – стична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням....

Анаграма Анаграма (грецьк. ana – пере та gramma – літера) – переставлення літер у слові, завдяки чому витворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік –...

АМПЛІФІКАЦІЯ Ампліфікація (лат. amplifikatio – поширення, збільшення) – стилістична фігура, яка полягає в підкреслено відчутному накопиченні в межах суміжних висловлювань (як правило, одного, двох-трьох речень або...

Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу,...

СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ УВИРАЗНЕННЯ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що...

Антитеза Антитеза (грецьк. antithesis – суперечність) – стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, що полягає у драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому...

ОКСЮМОРОН Оксюморон, або Оксиморон (грец. &;#959;&;#958;ό&;#956;ω&;#961;&;#959;&;#957; – нісенітниця), – це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект...

Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає...

Апосіопеза Апосіопеза (грецьк. aposiopesis – умовчання) – стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки,...

ЕПАНАФОРА Епанафорою (від грец. &;#941;&;#960;&;#945;&;#957;&;#945;&;#966;&;#959;&;#961;&;#942;), або Анадиплосисом (від грец. &;#940;&;#957;&;#945;- &;#948;&;#943;&;#960;&;#955;ω&;#963;Ι&;#950; – удвоєння), або Стиком, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець...

Стилістична фігура Стилістична фігура (лат. stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби...

Твір на тему: “Комп’ютер – це необхідна річ сьогодення” Кожна тимчасова епоха існування людства ставить перед усіма нами нові завдання. Колись простий документообіг займав безліч часу, чи не найбільше робочого часу витрачалося на нього....

“Українська мова – державна мова України” Як це не дивно, але питання державної мови на території України стоїть досить гостро. Деякі люди вважають, що ніякої природної проблеми немає, що все це...

Термін Термін (лат. terminus – кордон, межа, кінець) – слово чи словосполучення, яке точно позначає спеціальне поняття і його співвідношення з іншими поняттями певної галузі (наприклад,...

Аксіома Аксіома (грецьк. ахіomа – загальноприйнятне, безперечне) – твердження, судження, істинність якого є самоочевидною. У процесі міркування, побудови теорії приймається без доведення, аргументування. Розмаїті види А....

Логограф Логограф (грецьк. logos – слово та griphos – мережа) – різновид загадки або шаради, в якій певне слово набуває іншого значення внаслідок додавання або утинання...

Розповідайте про стилістичні фігури мовлення бессоюзии й многосоюзии Особливі синтаксичні побудови словосполучення, речення або групи Речень у тексті називаються стилістичними фігурами мовлення. Серед них Виділяють бессоюзие й многосоюзие. Бессоюзие полягає в навмисному пропуску...

Художній аналіз вірша “Я не знаю мудрості” У віршах поета переважають мотиви неприйняття миру, меланхолія, скорбота, але для нього характерні й риси імпресіонізму: здатність передати мить, твердження скороминущості життя, мінливість настроїв. Всі...

Іллітерат Іллітерат (лат. illitera – не буква, не літера) – запис певних звуків української мови, для яких не існує відповідних графічних знаків (“гм”, “тпру”, “угу” “хр-р-р”...

Евристика в літературознавстві Евристика в літературознавстві (грецьк. heurisko – знаходжу, відкриваю) – сукупність своєрідних методів та прийомів, які застосовуються передовсім у текстології, спрямовуються на атрибутування художніх творів, епістолярії...

Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що...

У компанії з Вигуком (діалог-назна) З приводу вихідного дня у службовому приміщенні було тихо, безлюдно. За дверима одного з кабінетів лунали голоси. Там обговорювали дуже важливе питання: де Частка, Прийменник...

Правопис часток Частки з різними частинами мови пишуться окремо, разом і через дефіс. 1. Окремо від інших слів пишуться частки, що надають цілим реченням якихось смислових чи...

Ідіома Ідіома (грецьк. idioma – особливий, самобутній зворот) – стійкий, неподільний, специфічний для певної мови вислів, який виражає єдине поняття, своєрідний фразеологічний зворот. За будовою І....

КАНЦОНА Канцона (італ. canzone – пісня) – жанр середньовічної поезії, пісня на тему лицарського кохання. Канцона складається із 5-7 строф і так званої Коди (заключної напівстрофи),...

Емфаза Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії...