Епанафорою (від грец. &;#941;&;#960;&;#945;&;#957;&;#945;&;#966;&;#959;&;#961;&;#942;), або Анадиплосисом (від грец. &;#940;&;#957;&;#945;- &;#948;&;#943;&;#960;&;#955;ω&;#963;Ι&;#950; – удвоєння), або Стиком, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Наприклад:
Чому стилетом був мій стилос. І стилосом бував стилет.
(Є. Маланюк)
Крім стику, тут ще й кільце.
Стик можна розглядати як подвоєння епіфори та анафори, звідси його й називають
Нема в короля такого коня – У мого коня золота грива. Золота грива, срібні копита, Срібні копита, шовковий хвостик, Шовковий хвостик, очі тернові, Очі тернові, вушка листові…
(Народна колядка)”.
Дана
Цікавий зразок міститься у відомому романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”, двадцять четверта глава якого закінчується так: “…и сколько угодно, хотя бы до самого рассвета, могла Маргарита шелестеть листами тетрадей, разглядывать их и целовать, и перечитывать снова: – Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город… Да, тьма”, – а двадцять п’ята починається словами: “Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город. Исчезли висячие мосты, соединяющие храм со страшной Антониевой башней, опустилась с неба бездна…” і т. д.