Хаген – героїчний лиходій “Пісні про Нибелунгах”. На його рахунку два страшних злочини: убивство чоловіка Кримхильди – Зигфріда й убивство малолітнього сина Кримхильди від другого шлюбу з етцелем – Ортлиба. X. виступає в оповіданні як антипод головної героїні. У боях з датчанами й саксами, а також у ході кривавої звади з гунами від меча X. загинули сотні його ворогів.
X – найдужчий, безстрашний і відданий васал Гунтера Однак X. не тільки хоробрий, але й по-своєму мудрий.
В образі владетеля Тронье, як його часто йменують в оповіданні,
Автори наділяють його якимсь універсальним знанням, йому, як нікому іншому, памятно минуле й відкрите майбутнє Внутрішній драматизм образа виникає з того, що X. виступає одночасно як віщун прийдешнього і як його творець.
Чому X. убиває Зигфріда? Пояснити злочин тим, що він, будучи васалом Брюнхильди, виконує її волю, явно недостатньо, тим більше що він і не одержує такого наказу,
По-перше, X. мстить Зигфрідові за колишні дрібні образи. Не випадково він імітує повторний напад саксів і датчан: X. хоче одержати першість над учорашнім їхнім переможцем. По-друге, він прагне усунути Зигфріда як абсолютний ідеал, що постійно нагадує йому й іншим бургундам про власну недосконалість.
X. живе за законами феодального миру, Зигфрід приходить у лицарську сучасність із казкової утопії Уже в силу цього персонажі несумісні, і X. у двобої реального з ідеальним виявляється тимчасовим переможцем, хоча й угадує наслідку свого злочину.
Але X. не обмежується Одним лише вбивством Зигфріда За його пропозицією у Вормс привозять скарб Нибелунгов, що він відбирає в Кримхильди. Тим самим X., що відняв у неї чоловіка, прагне винищити пам’ять про нього. X. з’являється в трагічному ореолі, коли йде сам і веде за собою бургундов назустріч загибелі.
Йому не вдалося відговорити Гунтера від поїздки до сестри, але саме він змусив спорядитися бургундов, що їдуть у гості, як на битву. У батальних епізодах X. завжди на першому плані, автори не утомлюються перераховувати всіх, кому він зніс голів. Це не дивно, війна – стихія X., його існування в мирний час тускло й блекло.
У двобоях розкривається суть натури епічного героя, відданого своєму королеві й співтоваришам, неприборканого в люті кврагам. У середньовічному героїчному епосі виникає специфічний образ призвідника й учасника феодальних звад. Нагадаємо, що всі персонажі “Пісні про Нибелунгах” несуть у собі архаїчні риси.
Не виключення й X. Вираження “випити крові ворога” вчасно остаточного оформлення германського епосу стало метафорою Але X. пропонує воїнам, змученим спрагою, угамувати її кров’ю вбитих ворогів, і це, відповідно до древніх язичеських повір’їв, повертає їм сили. В образі ж X. це підкреслює не тільки його кровожерливість, але й прилучення до якихось таємничих ритуалів, які в середні століття жорстоко карали церквою Цей вражаючий епізод ставить X. поза родом людського й пророкує, що незабаром проллється і його кров
(2 votes, average: 3.00 out of 5)