Релігійна тематика яскраво представлена в пізній творчості англійського поета Джона Донна (1532 – 1631). Для нього людина – наймерзенніша з усіх земних істот, якій всі служать і яку земля напуває своїми чистими водами; хробак, що копирсається у крові і багні, нездатний навіть осягнути усієї глибини свого падіння.
Зрілий Джон Донн, священик і популярний проповідник, розтоптав ренесансний ідеал, до утвердження якого свого часу й сам доклався, будучи молодим життєрадісним поетом.
Звертаючись до традицій середньовічної релігійної лірики,
Пішов останній акт моєї драми,
Остання миля мандрівок моїх,
Все швидший рух до рубежів сумних,
До всім настріч розчахнутої брами.
Ненатла смерть уже не за горами,
Вона мій дух
І я того побачу в снах своїх,
Перед чиїми трепетав громами.
Коли мій дух нарешті в небо зрине,
А тіло упокоїться в землі,
Тоді мене усе лихе покине,
Те, що штовхало тут на вчинки злі.
Так осяйну здобувши чистоту,
Забуду я і світ, і марноту.
Література бароко різнопланова і суперечлива, побудована на контрастах і метафорах вичерпала себе до кінця XVII століття. Проте деякі естетичні принципи мистецтва бароко (зокрема, особлива увага до людської особистості та її переживань) знову стали актуальними на початку XIX століття в літературі романтизму.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)