Незалежність моєї вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)

План I. Осмислення поняття “незалежність”. II. Шляхами незалежності.

1. Я пишаюсь незалежною Батьківщиною. 2. Внесок наших попередників у незалежність України. 3. Ставлення до незалежності моєї сім’ї.

4. Труднощі на шляху незалежності. III. Мій внесок у незалежність України. Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі.

Навіть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислення приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплення історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають,

що у мене нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше.

У п’ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького “Історія України”, з якої я дізнався про розвиток української державності. Саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою Батьківщину. Пройшло чотири роки.

Змінився я, змінилося наше суспільство. Але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі. Почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських лицарів-козаків. Я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких “чаєчках”, долаючими чорноморські хвилі. Вони захищали рідну

землю від ворога, визволяли бранців із неволі.

Ось у чому полягає їх внесок у незалежність. А учасники Коліївщини! Я захоплююсь ними, хоча і розумію, що багато в чому повстанці помилялися.

Можливо, я був би таким же непримиренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато, особливо стосовно старих та дітей. Хоча через два з половиною століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді. Я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції 1917 року – і яке було розчарування!

Але патріотизм у кожного українця в крові. Тому так щедро поливали рідну землю своєю кров’ю київські гімназисти і студенти в бою під Крутами. І це знову ж таки в ім’я незалежності! Із величезною радістю сприйняли новину про незалежність України наші батьки.

На початку дев’яностих років нашого століття Україна ніби ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. На вулицях блакитно-жовті прапори і тризубці. Тоді я був ще дуже малий, щоб усвідомити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці державну символіку незалежної України.

Зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі проблеми. А я вважаю, що всі наші біди тимчасові. Народ наш роботящий, винахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути.

Найголовніше – не панікувати, а сумлінно робити свою справу. Нам, учням, треба працювати на пиві освіти. Навчатися сумлінно – тяжка праця. Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. Незалежній Україні потрібні фахівці високого класу.

Тільки так моя Батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських держав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Незалежність моєї вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)