Ізоморфізм (грецьк. isos – рівний, morphe – форма, вигляд) – поняття, що характеризує відповідність між структурами подібних об’єктів. Ізоморфними є системи, в яких кожному елементові однієї системи відповідає лише один елемент другої системи і навпаки. Коли характеризують І. об’єктів пізнання, то абстрагуються від природи, сутності їх елементів, зосереджуються тільки на структурах. У цьому сенсі говорять про І. художніх творів щодо дійсності в натуралізмі і реалізмі.
Модерністські напрями не відмовляються від І., хоч будують твори
Принцип І. закладений, зокрема, в ідіомах. Він спостерігається також в основі тропів, що не підлягають прямому декодуванню:
Десь клюють та й райські птиці Вино-зелено
(П. Тичина).
Інколи в поетичному тексті І. з погляду логіки набуває вигляду суперечливих взаємовиключень, однак внутрішньо вмотивованих у художньому контексті, де активізуються не так раціональні, як ірраціональні тенденції:
Дерева шиють і шиють. Боляче голкою Щебіт ранять І вишивають квітку
(М. Воробйов).