Записки про пионовом ліхтар. Звичай любуватися ліхтарями досить древній. Якийсь студент, овдовівши, зрадився тузі й не пішов на свято. Просто стояв у воріт.
Помітив служницю з ліхтарем у вигляді пари півоній і красуню рідкої краси. Хвостом поплівся за ними
Красуня звернулася до студента зі словом привіту, а той запросив її до себе в будинок. Про себе повідала, що втратила всю рідню, кругла сирота, скитается на чужині разом зі служницею Цзиньлянь, Почалася меж ними любов
Старий сусід запідозрив негарне. Підглянув: напудрений і студент
Надвечір заблукав він у храм. Там стояла труна. Із кришки звисала напис: “Труна з тілом Чи панянки, дочки судді округу Финхуа”. Поруч – ліхтар у вигляді двох квіток півонії й статуя служниці. Жах осягнув студента
Кинувся він за допомогою до премудрого даосу. Той дав йому чарівні заклинання й не велів ходити в той храм. З тієї пори ніхто до нього не був
Раз, захмелівши в гостях, студент все-таки заблукав у храм.
Сусід кинувся студента. Знайшов той храм і углядел шматок, що визирав з-під гробової кришки, плаття студента. Розкрили труна, а там мертвий студент в обіймах своєї мертвої подруги. Так їх разом і схоронили в Західних воріт
З тієї пори мрячними вечорами пізнім перехожим траплялося зустрічати всю трійцю: студента із красунею й служницю при пионовом ліхтарі. Таких нещасних починав долати недуга, багатьох він у могилу звів. Всі були в страху.
Звернулися до даосу. Той відіслав їх до безсмертного пустельника
Пустельник скликав небесне воїнство й повелів ополчитися на погань. Перевертнів схопили й покарали батогами. Трійця покаялася. Довго думав даос-отшельник над вироком і наказав: ліхтар, що випускає подвійне світло, спалити, всіх трьох узяти під варту й відправити в найстрашнішу в’язницю нижньому, дев’ятої, пеклу.
Стряхнув пил з рукавів і зник. Люди навіть не встигли його віддячити
Життєпис Діви в зеленому – Зі збірника “Нові оповідання в палаючого світильника”
Чжао Юань схоронив батьків. Покуда був він ще не одружений, вирішив відправитися мандрувати й осягати науки. Оселився біля озера Сиху.
Випадково познайомився з дівчиною, одягненої в зелені одяги. Відразу спалахнула взаємна любов. Тільки ім’я своє красуня відмовилася назвати, а просила величати її Дівою взеленом.
Якось у хмелі Юань пожартував над зеленим платтям коханої. Та образилася, подумала, він на її знехтуване положення наложниці натякає – законні дружини облачалися в жовте. Довелося розповісти таку історію
У минулому житті і Юань, і діва служили в багатому будинку. Жагуче полюбили вони один одного, але по доносі їх покарали смертю. Юань відродився у світі людей, а неї занесли в Книгу неприкаяних душ.
Тепер зрозумів Юань, що нитки їхніх доль були зв’язані ще в попереднім народженні, і став багато ніжніше ставитися до коханої. А ти тішила його оповіданнями й учила грати в шахи – була вона в цій справі великої майстринею
Минуло час. Прийшло діві час іти. Занедужала вона, а коли зібрався Юань кликнути лікаря, пояснила, що відповідно до скрижалей долі закінчилася їхня подружня любов і противитися цьому даремно. Діва лягла на ложі, відвернулася до стіни й умерла.
У великій скорботі зробив Юань похоронні обряди. Тільки от труна здалася занадто легенею. Відкрили – а там лише зелене плаття, шпильки й серги. Так і зарили порожня труна
А Юань прийняв постригся
Записки про шпильку – золотому феніксі – Зі збірника “Нові оповідання в горящею світильника”
Багаті сусіди заручили своїх малолітніх дітей, і в подарунок майбутній нареченій була піднесена золота шпилька у вигляді фенікса
Незабаром женихова батька перевели на службу в далекий край, і п’ятнадцять років від них не доходило ні звісточки
Дівчина без нареченого занудьгувала, занедужала й померла. У глибокій скорботі поклали батьки тіло дочки в труну, а в зачіску застромили золоту шпильку – пам’ять оженихе.
Через два місяці з’явився сам наречений, молодий пан Цуй. За ці роки він осиротів, і безутішні батьки нареченої запропонували йому дах і їжу. Якось раз молодша сестра покійної упустила з паланкіна золоту шпильку. Цуй хотів повернути втрату, але не міг пройти на жіночу половину будинку.
Раптом глибокою ніччю сама молодша сестриця з’явилася – нібито за шпилькою, а прийнялася спокушати парубка. Той противився, але здався
Розуміючи, що довго приховувати любовні зустрічі їм не вдасться, вирішили вони бігти з будинку до старого вірного слуги батька Цуя. Так і зробили. Пройшов рік.
Задумали втікачі повернутися додому, упасти в ноги батькам і вимолити прощення. Першим повинен був піти Цуй, а на доказ пред’явити шпилька-фенікс, що дала йому кохана
Названий батько зустрів його як ні в чому не бувало. Ніяк не міг узяти до тями виправдань, тому що молодша його дочка вже рік як злягла й навіть повернутися сама не в силах. Отут Цуй і показав шпильку. У ній визнали прикрасу покійної старшої сестри, що разом з нею в труну поклали
И раптом з’явилася молодша дочка. Пояснила, що нитка долі, що зв’язала старшу сестру з нареченим, ще не порвалася й вона, молодша, повинна одружитися, інакше її життя згасне. Голос молодшої дочки дивно нагадував голос покійної.
Батьки прийшли вужас.
Батько прийнявся докоряти дочка, що повернулася з того світла. Та пояснила, що начальник мороку порахував її невинної й дозволив дожити рік відпущеної їй мирського життя. І вона намертво звалилася додолу. Побризкали тіло цілющим відваром, і дівчина ожила. Як і обіцяла старша, недуги й хворості молодшої зникли, а минулих подій вона не пам’ятала, немов від важкого сну опам’яталася
Незабаром зіграли весілля. Золоту шпильку молодий пан продав, на виручені гроші накупив усього, що потребно для вдячного молебства, і доручив монаху-даосу зробити церемонію. Після цього в сні йому з’явилася покійна зі словами любові й благих побажань.
Дивно, не чи правда?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)